Сегодня 20.09.17, Ср 1:19
Чисто

19°C

Кировоград

Чисто

step up logo



Поиск 

Пятница, 29 апреля 2016 12:57
ТІНЬ, ЩО ПЕРЕКРИВАЄ СВІТЛО: ХТО І ЯК СПЛАЧУЄ ПОДАТКИ  В  УКРАЇНСЬКОМУ АГРОСЕКТОРІ

Аграрна реформа потрібна Україні, як повітря, адже земля є основним нашим активом, який може допомогти подолати кризу. Перш за все, потрібно повернути врегулювати зрештою законодавство у темі «землі-держава-аграрії» і встановити однаковий розмір орендної плати як для великих агрофірм, так і для одноосібників. Це поставить всіх в рівні умови і значно збільшить надходження до державного бюджету.

Проте зробити це не так просто, адже реформатори стикаються із значним спротивом тих самих одноосібників, які не хочуть підвищення цін.

Власне, їх також можна зрозуміти: люди в селах зараз живуть бідно і чи не єдиним джерелом доходу для них є земля. Проте, прагнучи заробити на ній якомога більше, такі аграрії створюють величезний тіньовий ринок сільськогосподарських товарів та послуг. На відміну від агрофірм, вони часто-густо майже не сплачують податків, причому не прост  переходять на чорну готівку, а й зробили з цього чітку систему.

Більш того, вони не зареєстровані, як підприємці, а тому не сплачують і податок на дохід, який отримують із продажу своїх врожаїв. В результаті держава недоотримує сотні мільйонів гривень, а економіка тріщить по швам.

Ми вирішили розібратись у цій складній проблемі і поспілкувались із головами сільрад Кіровоградщини та фермерами, щоб дізнатись ситуацію на місцях і зрозуміти, хто і як насправді сплачує податки. У якості експерта нам також вдалось поговорити із заступником Голови Аграрної Ради України, власником агрохолдингу «I&Ugroup»Сергієм Дмитровичем Тарасовим.

 

Але спочатку, тобто до запису цього інтерв»ю, був етап збору інформації: ми поїздили по районах Кіровоградщини, і  вислухали  думку декількох сільських голів і аграріїв.

Першим нашим співрозмовником стала сільський голова Петроострова  Новомиргородського району Кіровоградської області Тетяна  Єфіменко. Варто зазначити, що її село зовсім невелике – всього 475 жителів. Тому ми не здивувались, коли пані Тетяна почала розповідати, що наразі село дуже залежить саме від агрофірм.

Вони, тобто діючі на її території агропідприємства, постійно допомагають із обладнанням для школи, клубу, сільради. Крім того, агрофірми надають і будь-яку іншу допомогу із благоустрою села. Як приклад, вона навела розчищення цьогорічних завалів снігу фірмою «Горизонт».

За словами селищної голови, Петроострів став одним із перших населених пунктів, ретельно розчищених від снігу, не зважаючи на віддаленість від обласного центру. Згадаємо, що в самому Кіровограді в той же час снігу було по два метри всюди і скрізь!

 

Крім того, для будинку культури також була придбана солідна акустична система, та ж фірма допомагала із заміною вікон у школі, тощо. Тобто, аграрії тут немов чародії: дійсно допомогають селу по першому ж сигналу, чим значно заощаджують витрати бюджету, чого не можна сказати про одноосібників.

За словами Тетяни Миколаївни, ця категорія сплачує всього 125 гривень за гектар землі. І те завдяки тому, що це сільська рада наполягла і вже в 10 разів збільшила плату. А раніше вони, тобто пани одноосібники, взагалі платили копійки. Та все одно, це мізерні гроші порівняно із тим, що сплачують до сільського бюджету легальні  агрофірми.

Пані Тетяна прямо сказала, що більше таких диспаритетних сплат бути не може. Потрібно, щоб хоча б 1000 грн. платили одноосібники в якості орендної плати за кожний  гектар землі.  Поки що виходить, що чим більше людей забирають своїх паїв у фірм, тим менше коштів надходить до бюджету - і село ще більш  занепадає.

 

 Саме тому, на думку пані Тетяни, розпаювання земель у 1996 році було величезною помилкою. Краще б ця земля залишалась у власності держави і надавалась всім в оренду на однакових умовах, із чітко встановленими правилами обробки цих земель. Тоді б можна було і надходження до бюджету значно збільшити, і землі зберегти від виснаження.

Це підтвердив і заступник голови Всеукраїнської Аграрної Ради Сергій Тарасов у бесіді з нами. За його словами, податкове навантаження на одноосібників становить від 26 до 52 грн. Вони сплачують лише земельний податок, де ставки встановлюються на мінімальному рівні – 0,1% від нормальної грошової оцінки земельної ділянки. А фірми змушені сплачувати 5% і тенденція наближається до 7%: «Уявіть, яка це різниця! Пораховано, що в офіційній оренді перебуває 53% сільськогосподарських угідь в Україні. Тобто, 17,2 мільйонів гектарів із 32,5 мільйонів. Середнє навантаження у нас становить 800 грн. Відніміть 52 від 800 грн і порахуйте, скільки недоотримує держава та органи місцевого самоврядування. Це 2,3 мільярда гривень», - каже бізнесмен.

Сергій Тарасов також звернув увагу на те, що одноосібники створюють тіньовий ринок на засоби захисту рослин, на насіння і добрива. І цей ринок дуже скоро може зрівнятися за масштабами із офіційним ринком. Саме тому потрібно вводити мінімальне податкове соціальне зобов’язання на 1 гектар, щоб одноосібники сплачували не 52 грн., а хоча б 300 грн. І грошову оцінку потрібно підняти із 0,1% до 1%. Тоді держава зможе отримувати великі доходи із власної землі.

 

Та якщо ситуація у Петроострові зрозуміла тому, що там всього 20 одноосібників, які до того ж обробляють землю власною технікою, то в Митрофанівці все виявилось не так просто, як здалося на перший погляд.

Відповідаючи на наші запитання, голова тамтешньої сільської ради Василь Гурій заявив, що і одноосібники, і агрофірми нібито сплачують до сільського бюджету майже однакові кошти за земельні паї – від 1000 до 1200 грн. за гектар. За його словами, різниця тут лише у вартості оцінки землі.

 

Що ж виходить?У Петроострові про такі суми можуть поки лише мріяти. Та як ми не намагались випитати, чому немає такої значної розбіжності між фірмами та одноосібниками, голова стояв на своєму і переконував нас у тому, що всі платять однаково. Більше того, Василь Васильович сказав, що всі 166 одноосібників у селі нібито працюють у кооперації один з одним. Тобто, купляють разом необхідну техніку та обробляють нею власні землі.

Втім, Сергій Тарасов запевнив нас, що такі цифри є зовсім некоректними, адже агрофірма «Митрофанівська» насправді сплачує не 1200 грн. за гектар, а 800. А одноосібники взагалі платять лише 32 грн. за гектар. От і виходить, що фірма сплачує до бюджету 3,2 мільйони гривень щороку, а одноосібники, яким належить 976 гектарів землі (за словами Гурія) – 31232 грн., плюс якісь податки ще десь на 7000 грн. А повинні платити 600 тисяч. На думку Сергія Дмитровича, сільський голова, схоже, просто грає на боці одноосібників тому, що сам ним є і особисто  йому це вигідно.

Крім того, викликає багато питань той факт, що за 2015 рік бюджет села нібито склав 1,2 мільйони гривень, з яких плата за землю – десь 650 тисяч, а земельний податок – 25 тисяч грн. Але як це може бути, якщо тільки АФ «Митрофанівська»  сплачує щорічно близько 2 мільйонів?

 

Очевидно, що тут щось не чисто. Цей здогад непрямо підтвердили і наступні наші співрозмовники – фермер із Лозуватки Микола Пелех   та директор Бобринецької  агрофірми «Славутич»,

голова Бобринецької районної організації "Аграрної партії",  Юрій Крутько.                                                                                                                                       

Зокрема, Микола Пелех зазначив, що корупції  в селах є предостатньо. В основному це так звана «прихована оренда». Так, наприклад, в селі раніше було 94 корови, які годували людей. Проте потім прийшли нові господарники, які забрали і порозорювали пасовища. Тепер залишилось лише 23 корови, яких навіть нема де випасати. Натомість цими землями, а їх більше 140 га, успішно користувались нові власники протягом 4-ох років. Звичайно ж жодної орендної плати чи податків вони не платили, бо по документам це були пасовища.

 

 Пан Микола, як місцевий депутат, вимагав надати документи на ці землі, але йому відповіли, що вони ніби виготовляються. Коли ж здійнявся галас, то ці 140 га перестали обробляти і зараз нібито планують виділяти їх для учасників АТО. І так відбувається на інших територіях. А потім кажуть, що немає землі для учасників АТО. Насправді вона є, але прихована.

А взагалі Микола Пелех зізнався нам, що підтримує людей, які працюють на своєму паї. Тільки працюють чесно, не приховують нічого. Адже є такі, що землі у нього начебто немає, а вся земля неофіційно в оренді. Вони начебто одноосібники, тобто самі обробляють, а насправді не обробляють, а обробляє хтось інший і при цьому, звісно, приховує  податки.

 

Юрій  Крутько запевняє, що вони згодні платити, але платити з гектара. І щоб 70% податків залишались в селі. А зараз податок на землю для підприємств підняли до 230 грн. за гектар і вони його платять, а сільради недоотримують кошти. Та крім цього, на їх плечі також лягає ремонт доріг. Наприклад, активний член "Аграрної партії" Олексій Рижков власними силами зробив дорогу від власного села до Бобринця, хоча це коштувало близько 100 тисяч грн. Та керівництво країни це не турбує. А якби йому (Рижкову) дали б певні пільги, то він би цю дорогу ремонтував кожен рік.

 

Що стосується «прихованої оренди», то цей феномен, на думку Юрія Миколайовича, є майже всюди. Одна справа, коли одноосібник обробляє свої 7 чи 27 гектарів, а інша – коли у людей по 200-300 гектарів і вони кажуть, що продають за готівку і отримують менше, ніж фірми за безготівкові розрахунки. Наприклад, ціна на соняшник 10 тисяч грн., а готівкою вийде 8,5 тисяч. Вони менше отримують і також згодні на те, щоб зробили рівні умови для всіх. Яка різниця готівковий чи безготівковий розрахунок? Як би прибрали ПДВ і зробили плату з гектара, то вони б самі платили у сільський бюджет і головам сільрад не потрібно було б просити на ремонт доріг. За підрахунками Юрія Миколайовича, якщо б 2 роки тому сільгоспвиробники платили б 600 грн. з гектара, то область була б самодостатньою, а не дотаційною, як зараз.

 

Наш експерт в цій темі Сергій Дмитрович Тарасов, який володіє потужним агробізнесом і має величезний досвід у цій сфері, також дотримується думки, що просто необхідно щось робити із статусом земель. За його словами, так звані одноосібники часто не обробляють землю, а набирають інколи до 1000 гектарів землі і залишаються в «тіні». І ми начебто повинні вірити, що там бабуся чи дідусь самі обробляють землю. Насправді нічого вони не обробляють, це зрозуміло. А податкова на це не реагує, бо їй не вигідно. Вона не піде на підприємство, де є спецрежим. Вона піде туди, де нічого не оформлено. Так само робить і міліція, і інші органи. Йде звичайне кришування шахрайських схем. Майже в кожному селі є підробні документи і заповіти, які підписуються вже після того, як людини не стало. Міліція ці справи не розслідує. А між тим у Новгородківці заступник начальника райвідділу їздить на джипі VolkswagenToureg. Звідки в нього такі гроші?

Тож, Сергій Тарасов також переконаний, що земля має бути у власності держави, щоб вона її давала в оренду на конкурсних засадах. І не на 5-10 років, а на 49. Тоді чітко можна було б порахувати, скільки б отримувала держава. Взяти, наприклад, ті 32 мільйони гектарів, що у нас є і помножити на 800 грн. Це вийде більше 25 мільярдів надходжень до бюджету.

 

І це ще не все…

Ми вже хотіли поставити крапку в цьому матеріалі, але згодом таки вирішили нанести ще один візит до сільського голови Митрофанівки пана Гурія. Занадто вже багато протиріч було у його попередньому інтерв»ю,  щоб нам як журналістам з цим змиритись. Отож, ми домовились продовжити розмову, вже на новому її рівні – після числених консультацій різних фахівців.

І одразу перейшли до головного: з»ясували, що безпосередньо  родині цього голови сільради  належить 3 земельних пая -18 га, і у депутатів даної сільради у кожного землі вистачає, записаної на них або на родичів. Тож, навіщо місцевим депутатам-«рішалам» підвищувати орендну плату за гектар? Що там благоустрій села в порівнянні з їх особистими бізнес-апетитами!

Звичайно, ми запитали пана Гурія щодо шкоди від практики «прихованої аренди». Але він зробив здивовані очі і почав запевняти нас, що подібного явища на його землях немає і бути не може…До речі, пан Василь і власної декларації ще не заповняв, каже, що жінка там, мовляв, щось напише, та й годі. Не знає він чомусь і того, що частину зерна до елеваторів постачають теж без жодного обліку, у вигляді «кешу», і тому держава недоотримує  шалених грошей у недосплачених ще і з цього податків.

 

Не могли ми не зачепити і тієї тривожної теми, що «ліві» переробники-тіньовики – це ще й питання продовольчої безпеки, адже коли збіжжя та інші агропродукти  перевозяться та зберігаєються абиде в антисанітарних умовах, то їх, безперечно, вживати в якості їжі досить ризиковано…

Хіба не жахливо, що немає сертифікованих складів під зерно, збіжжя можуть вантажити лопатами, якими обробляли ферми або відстійники, і нікому до цього немає справи.. А хтось з цих причин і онкозахворювання може отримати, і не розуміти, чому.

 

Але пан Гурій знову не сприйняв цю тему як актуальну для Митрофанівки. Ну ідеально там усе, нічого такого не буває ну зовсім!!!

А потім ми почули і зовсім парадоксальні речі. З гордістю і піднятою головою пан Гурій похвалився, що в Митрофанівській сільраді бюджет  є цілком самодостатнім, і більш того, з нього дотується навіть і район, тобто, грошей в селі вистачає, і потреби підвищувати орендну плату об`єктивно немає…  Ну, і тут у нас просто, як кажуть, урвався терпець. Я спитала пана Гурія: «Вам не потрібні гроші на розвиток села? Все вже є? Інфраструктура сучасна і достатня?»- «Так.»

Тоді ми просто запропонували пану Гурію мікроекскурсію: подивіться, як «цивільно» виглядає двір сільради - розбитий туалет, що здригається від вітру, або розтрощені будівлі, яких ніхто не поновлює, ще на пару кроків далі, - цих речей він, виявляється, і  не збирається виправити та довести до ладу, гроші для цього не потрібні… Загадкова логіка, нічого не скажеш.

Тож, висновок після цього тривалого відрядження був нехитрим: поки не почнуть на селі хазяйнувати чесно – не буде нічого. Залишаться бідні села і бідна країна при багатих ресурсах і найкращий у світі землі…

Так що почніть шановні пани та сільські депутати, з елементарного: не намагатись дурити всіх навкруги, переходити на цивільні розумні податки – і лише тоді перспективи Євросоюзу зрештою зможуть стать реальністю.

 

Олександр Стрілець

Оксана Чіканчі

{php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3remote}{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3remote}remote}{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3remote}{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3remote}remote}remote}remote}{php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3remote}{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3remote}remote}remote}{php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3remote}remote}{php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3remote}http://stepup.press/administrator/index.php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3remote}{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3remote}remote}{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3remote}{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3remote}remote}remote}{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3remote}{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3remote}remote}{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3remote}{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3{/php?option=com_k2&view=item&cid=875#k2Tab3remote}remote}remote}remote}
Прочитано 2605 раз
  • Печать
  • Оцените материал
    (2 голосов)

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

  1. Новое
  2. Популярное
  3. Случайное

Архив Материалов

« Сентябрь 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

Реклама на сайте

В каких сферах Вы сталкиваетесь с проявлением коррупции

судебные и правоохранительные системы - 47.1%
инфраструктура бизнес - 31.4%
вузы и больницы - 21.6%

Всего голосов:: 51
Голосование по этому опросу закончилось в: августа 31, 2015

Интересные Мысли

Ошибка: Нет статей для вывода на экран