Сегодня 20.11.17, Пн 19:03
Облачно

6°C

Кировоград

Облачно

step up logo



Поиск 

Четверг, 12 мая 2016 11:47
ТАРАС ЛЕОНІДОВ: "БУДУЮТЬСЯ ХРАМИ, А ЦАРСТВУЮТЬ ХАМИ..."

 ЯК ЖИВЕТЬСЯ НАШИМ ЗЕМЛЯКАМ ЗА КОРДОНОМ? – це питання я адресувала своєму другу по фейсбуку Тарасу Леонідову. В Кіровограді цю людину пам»ятає багато хто з культурного бомонду середніх поколінь, оскільки йдеться про викладача, поета та журналіста. Власне, й досі наші земляки активно ведуть віртуальне листування з паном Тарасом, який вже чимало років проживає в Ізраїлі, причому рідної мови не те що не забуває, а й навпаки, вживає її у спілкуванні по максимуму. І так само уважно він слідкує за усіма подіями і в Україні в цілому, і в нашому кіровоградському культурному середовищі. Незважаючи на велику зайнятість, Тарас Леонідов досить докладно відповів через интернет-ресурс на всі мої питання, і вийшов  дійсно цікавий напівмонолог-напівдіалог від щірої та талановитої творчої Людини, якій болить за теперішнє та майбутнє України…

 

-Як живеться нашим землякам за кордоном?

 

- На це питання за всіх відповісти не можу, бо живеться усім по-різному у різних країнах, тож і відповідати можу тільки за себе особисто, оскільки всіх не розпитував.

 Матеріально загалом живеться краще, принаймні я точно живу у країні ситих людей. З іншого боку, тут мало таких щасливців, котрим вдається займатися улюбленою справою і за рахунок цього ще й жити. Призвичаєння до  чужої культури та чужих звичаїв у емігрантів відбувається тим швидше, чим молодша за віком людина.

 Для тих «гомо совєтікус», котрі взагалі не дотичні до будь-якої культури, процес еміграції - найменш болючий. Немає проблем у тих, для кого найзаповітнішою мрією була власна квартира й авто, сите життя, налагоджений побут. Досягти цього цілком реально у будь-якій сучасній більш-менш розвиненій країні. Звичайно, для цього треба дуже багато увесь час працювати, а до праці треба мати якусь усталену звичку. Емігрант береться з самого початку за будь-яку роботу зазвичай, і тільки пізніше з'являється можливість щось вибирати.

Велике значення має мова, але вивчати чужу мову комусь складно, а у когось просто немає бажання. Особисто я спочатку з ентузіазмом брався за її вивчення, але потім зрозумів, що для роботи та купівлі у крамницях моїх знань цілком достатньо, а мова  моєї літератури та мого світогляду нічим не гірша, і навіть набагато досконаліша, має більше засобів виразу душевного стану. Ну, а літературу на моїй рідній мові було створено значно багатшу та досконалішу...

 

 - Думки про ситуацію в Україні

 

-То найболючіше питання. Ситуація в Україні тісно пов'язана з питанням правдивості діючої влади. Я певен, що зараз вже напевне можна говорити про сформовану національну еліту України. Якби її не було, то сьогодні вже російські регулярні війська були б у Києві,  сама Україна існувала б лише як "суб'єкт федерації", а українські патріоти сиділи б у в'язницях за статтею "за сепатаризм". Але цього не сталося. Національна еліта виконує реальні та потрібні дії: захист Батьківщини, волонтерство та іншими корисні справи.

 Проблема тільки у тому, що нині діюча влада України не має ані найменшого відношення до національної еліти. Це пристосуванці, котрі нажити свої капітали за останню чверть віку в умовах сучасної України аж ніяк не могли без корупційних засобів: без купівлі суддів, прокурорів та адвокатів, без хабарів, без злочинних схем збагачення і тому подібного. І як це вони зібралися боротися з корупцією - то велика загадка. Це так само фантастично, як барон Мюнхгаузен витягав з болота себе разом з конем за власне волосся...Зараз застосовують чудернацьке іноземне слово  "олігарх" до давно звичного поняття, яке називається в українській мові та літературі загальнозрозумілим та звичним словом: глитай. І чому саме за глитаїв вже традиційно голосує на виборах український електорат - цей секрет мені дуже важко зрозуміти. Мабуть, внаслідок корозії свідомості та моралі довгочасним пануванням російської та комуністичної імперії, не інакше. Адже і з українського уряду наразі витіснили усіх іноземців тільки задля того, аби ті своєю недоречною порядністю не заважали красти нині діючим можновладцям. Теперішній "новий" уряд був створений представниками тих самих політичних сил, що і уряд Яценюка, а проста й зрозуміла істина говорить про те, що коли у борделі справи йдуть кепсько, то треба не ліжка переставляти, а міняти, вибачте, курв. Усіх.  А голосувати на виборах за олігархів, себто глитаїв - це так само, якби миші обирали собі за ватажка кота. До речі, на цю тему є чудова за поетичною формою та соціальним змістом пісня тернопільського драматурга, поета, барда та державного службовця за сумісництвом Олександра Смика "Реконструкція Крут". Поети, як завжди, оголеними нервами першими відчувають усі болячки суспільства: "...За кого із цих жирних котів Ти померти, хлопчинко, хотів?"...

  Події в Україні особисто мене дуже бентежать не тільки унаслідок мого кровного зв'язку із землею, у якій поховані мої предки. Адже я точно знаю, що мій працелюбний та найгостинніший у світі народ має щедру та велику душу, не бракує у ньому й талановитих людей. Та чомусь, ще за традиціями ще російської імперії, на верхівку державної влади вилазять  зовсім не найдостойніші представники українського населення...  Якийсь чудернацький парадокс. Мабуть, так буде доти, доки у суспільстві визначальними цінностями будуть накопичені будь-якими засобами гроші, а не чесність, порядність та духовність. А поки що, як висловився український поет Микола Луків, "Будуються храми, а царствують хами".

  А ще  нинішнє керівництво Української держави чомусь надає надзвичайної ваги безвізовому в'їзду українців у країни Європейського Союзу. Можливо, для невеличкого прошарку багатіїв це дійсно є важливим. Щодо решти, тобто переважаючої більшості народу більш актуальною наразі є перш за все ліквідація масових злиднів. Якщо ліквідувати злидні, то люди потягнуться за кордон хоч з візами, а хоч і без віз, це вже не так важливо. І більш мажорний настрій одразу з'явиться у народу, і більше гордості за свою країну.

 

 -Традиційне питання: Ваші особисті творчі плани?

 

- Перш за все у планах - жити, і якомога довше, щоб встигнути ще побачити подальші перетворення українського громадянського суспільства, яке вже накопичило, як на мою думку, дуже  значний потенціал. Тільки воно здатне створити сильну й заможну країну, і аж ніяк не новоявлені "реформатори", які раптом вискочили зі старої формації на щабель найвищої влади на кривавій хвилі останнього Майдану та жорстокої війни за незалежність проти фашистської Росії, котрій вічно не вистачає життєвого простору незважаючи на те, що вона й без того займає майже шосту частину планети, маючи у той же час населення у лише у декілька відсотків від усього людства.

Творчих планів у душі в мене скільки завгодно,  взагалі, маючи досвід редакційної роботи та дипломи філолога і фотографа,  із задоволенням зараз я міг би працювати хоча б у Кіровограді, наприклад, фотокором чи відеооператором, випусковим редактором, відповідальним секретарем або кореспондентом у газеті, та поки що треба працювати за кордоном на заводі по 12 годин на добу у дві зміни, маючи дружину-інваліда, тому що ніхто замість мене не зароблятиме засобів до існування, а інвалідам, напевно, багато не платять у будь-якій країні. А в Україні маю до того ж ще й матір-інваліда та сестру-інваліда... "Ось така історія рідного народу", як писав один з поетів. Тож на якісь творчі потуги чи просто розширення кругозору залишаються невеличкі проміжки часу поміж виробничою працею та банальним відновленням фізичних сил.

 

Землякам бажаю перш за все великого терпіння, а також розважливості, здорового глузду, і головне - не давати себе дурити усяким шахраям унаслідок власного навіть надлишкового милосердя. Хоча, з іншого боку, безмежне християнське терпіння до своїх гнобителів та ворогів, можливо, і доводить український народ до надто великих бід. Звісно, будь-якого злочинця чи ворога можна простити, але спочатку варто його покарати, а потім вже зайнятися і всепрощенням, потішивши ним свою душу...

  

Ось, поки що, і всі мої думки з приводу моєї багатостраждальної Батьківщини, пані Оксано. ..

 

ТАРАС ЛЕОНІДОВ ( БЕСІДУВАЛА ОКСАНА ЧІКАНЧІ )

   

 

 

 

Прочитано 1860 раз
  • Печать
  • Оцените материал
    (3 голосов)

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

  1. Новое
  2. Популярное
  3. Случайное

Архив Материалов

« Ноябрь 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30      

Реклама на сайте

В каких сферах Вы сталкиваетесь с проявлением коррупции

судебные и правоохранительные системы - 47.1%
инфраструктура бизнес - 31.4%
вузы и больницы - 21.6%

Всего голосов:: 51
Голосование по этому опросу закончилось в: августа 31, 2015

Интересные Мысли

Ошибка: Нет статей для вывода на экран