Сегодня 20.11.17, Пн 15:42
Облачно

6°C

Кировоград

Облачно

step up logo



Поиск 

×

Предупреждение

JUser: :_load: Не удалось загрузить пользователя с ID: 171
Пятница, 12 июня 2015 11:53
ПОЧУВСТВОВАТЬ СЕРДЦЕМ…

 По нашей новой традиции, рабочую неделю завершаем на мажорно-лирической ноте,  то есть снова знакомимся с поэзией кировоградских авторов. И сегодня сосредоточимся на особенной теме - патриотической, - ведь нельзя забывать, что наша Украина сейчас переживает страшные времена…

 

Анатолий Каретный– 1953 года рождения, автор 5 поэтических сборников, член литературной студии «Сивач».

 

 

«СВЯТАЯ»

 

Снег совсем горячий,

И от горя – синий.

Не могла иначе –

Потеряла сына.

 

Сын ушел героем

Сам того не зная.

Свет над аналоем

Говорит: «Святая!»

 

Свет тот всех разбудит,

Есть в молитве сила.

Только знают люди –

Пуля подкосила.

 

Он уже на небе,

Свет его небесный

Прорастёт как стебель,

Отзовётся в песнях.

 

И над Украиной,

 Став небесной сотней,

Не согнувши спину

Он на всех нас смотрит…

2015

 

 

 

Денис Бірзул - народився 16.11.2001 року в місті Кіровограді в сім’ї військового. З п’яти років займається танцями в зразковому хореографічному ансамблі «Надія» з якими виступали на території України і за її межами: Угорщина, Чехія, Германія. Має багато нагород. Навчається в гімназії № 31 у 8 класі. 5 років займається в гуртку англійської мови. Перші свої дитячі вірші почав писати у 1 класі. Багато своїх віршів присвятив воїнам АТО. Проживає разом з мамою у місті Кіровограді.

Нагороджений Архієрейською Подякою за утвердження духовних цінностей засобами художнього слова та зайняте І місце у номінації «Письмовий твір» середня вікова категорія у міському конкурсі дитячої творчості «Духовне небо Кіровоградщини».

Нагороджений особливою відзнакою «Гран-Прі» ІІІ міського конкурсу художнього слова та акторської майстерності «Театральна молодь літературного міста»  у номінації «Власний вірш».

Вірші Дениса друкувалися в «Вечірній газеті», «Діалог», «Рідний Кіровоград».

 

Люба моя Україна!!!

Україна мила, посміхнись,

Україна люба, піднімись

Натерпілась бідна за часів війни

І сьогодні терпиш

Терпимо і ми.

Віримо у силу

В український дух

У незламну волю

 

В міцність наших рук

Тож нехай сіяє сонце над Дніпром

Зорі ясно світять в полі за селом

Хай трава духмяна

Навкруги цвіте

Хай не буде лиха у наших людей.

Україна мила, ти така одна

Де краса чудова в світі є ясна

Тож кортить ворожа заздрість у людей.

Мріють тебе скривдить, знищити людей.

Але сила люду нашого є в тім,

Що незламна воля тече в жилах їх.

І Кобзар наш виріс на твоїй землі,

З вірою в свободу він писав вірші.

Як писав Кобзар наш,

Ти така одна.

Україна мила, щира і ясна.

Завжди мир хай буде на твоїй землі

Щиро про це мрію

З вірою в душі.

 

 

Тобі, солдате!

За синіє небо, за яснії зорі,

За сміх, що лунає в дитини надворі,

За сон, за той спокій,

Що відчуває кожна мати

Завдячуєм Вам ми –

Герої – солдати!!!

Ми мирні всі люди –

Співуча країна,

Де люблять свій край всі

Від батька до сина

Від матері й доньки

Від шелесту вітру

Від краплі дощу

І від сонця, що світить.

Солдате, герой ти

Стоїш на кордоні

І дивишся з болем на стерті долоні.

Тож хай твоє серце тепло зігріває,

Молитва людська від біди зберігає.

Усмішка дитини, хай променем лине,

А хмара блакитна від лиха накриє

Хай краплі дощу змиють втому і біль

Будь сильним солдате,

Вертайся живим!

А світ хай весь взнає,

Від птаха долине,

Що ти не зламався

Не став на коліна!!!

Козак не здригнеться,

Тяжка його доля

Він стане на коліна

Лише перед Богом!

Солдате, тримайся,

Ти є чийся брат,

Чи батько, чи син,

Може навіть свояк.

І ким би не був ти

Ти теж чийся син!

Вернися солдате,

Вернися живим!!!

                                                                                                                     

 

Моя країна

У кожного в світі країна своя

Одна Батьківщина.

Я так тебе люблю, рідна така,

Моя Україна!

Вставай, моя люба,

Вставай із колін

Вже досі терпіти ці жахи

За тебе воюють найкращі сини –

Сміливі нащадки

Не знали ніколи ні ми, ні діди,

Ні пращури наші,

Що підло у спину стрілятимуть нам

Сусіди і «браття».

У мирі і спокої люди жили,

Ніяке АТО ми не знали.

Прийшли «побратими» - сусіди такі

І наших солдат повбивали.

Залиште у спокої люди прошу

Мою Україну,

Солдат повбивали ви наших в бою,

У чому ж ми винні?

За те, що повстали на захист землі,

За те, що мовчать перестали?

Ви підлі щурі, що прийшли у наш дім,

Синів України забрали!

Вертайтеся люди в хату свою

І нас не чипайте.

Ніколи не лізьте на землю чужу,

Вам це пригадають нащадки!

 

 

Я знайду Україну на карті

Я знайду Україну на карті,

Бо відчую її серцем,

Подивлюсь на її простори

І знайду, де Інгул в’ється.

Відшукаю я Чорне море –

Неба синь на блакитнім просторі

І знайду я Карпатські гори

І Дніпро, щовпадає  у море.

Подивлюсь я на прапор наший,

Найгарніший у всьому світі,

Де єднає сама природа

Неба синь і поле пшениці.

Найгарніша моя Батьківщина,

Якщо хто її не впізнає,

Я знайду Україну на карті

І скажу: «Це моя держава!»

 

 

Рідний Кіровоград

В центрі нашої країни,

Є маленький світлий край.

Де поля, пахучі ниви,

Інгул ллється - як кришталь.

Подивлюсь на рідне місто

На його чудну красу,

І скажу усім вам люди,

Як же я його люблю!

Тут – родючі урожаї,

Зелень вулиць навкруги,

А його блакитне небо

Є небаченої краси.

Добрі люди, світле сонце,

Парки, сквери і ліса,

Роздивись усе навколо,

Подивись, яка краса!

Сонце світить і радіє,

А вночі – зірок парад.

Це таке чудове місто,

Яке звуть Кіровоград!

 

 

За Україну помолюсь

За Україну помолюсь,

За рідну неньку Україну

Щоб мир настав, щоб все збулось,

Солдати щоб вернулись живі

Вже досить, хвате нам війни

За що невинні люди гинуть

Сини лишають матерів

Ідуть на  захист Україні

Незламний дух і сила є

У українського народу

То ж слава нації такій

Якій немає переводу.

 

 

Лист матері від сина!

Мамо, привіт!

 Явас дуже всіх люблю!

Сестричку від мене

Поцілуй у щоку.

Як справи у вас?

Чи заходила Юля?

Нам волонтери

Привезлимуку.

Сергію у ногу

Потрапила куля

Він мій напарник,

Познайомлю я вас

Звичайно ж якщо Бог

Пошле нам здоров’я.

Мамо, прошу,

Не турбуйся про нас.

Ми - хлопці сильні,

Витривалі й здорові.

Нема чого плакати

В подушку вночі.

Адже ми солдати!

України сини

Всі віримо в злагоду

Й мир у душі.

Харчуємось тим,

Що везуть волонтери,

У школах плетуть

Маскувальні сітки.

Нас називають

«Хохли» і «бендери»,

А злі язики

Розносять чутки.

Мамочко, рідна!

Я за вами так скучив!

Додому приїхати

Хочу скоріше.

Конфлікт з терористами

Всіх вже замучив.

Приїжджати сюди,

Не хочу я більше.

Все розказувати

Тобі я не можу.

Решту дізнаєшся

Коли прийде час

Мамо, молись,

За нас перед Богом

І людям скажи,

Щоб вірили в нас.

 

 

 

"Кіборги"

Для тих, хто в окопах ночами не спить

І дбає про спокій в державі,

Хай слово з молитвою птахом летить

Солдатам, що нас захищають.

Ви потом і кров’ю довели усім,

Що ми у надійній безпеці.

Любов хай полине до кожного з вас,

Торкнеться хай мужнього серця.

Заради свободи і миру для нас,

Повстали на захист солдати.

Лежать у морозних окопах вони

І гріють в руках автомати.

А ворог боїться, бо знає і він,

Що дух українця незламний,

Сидить він як щур, виглядає з нори

І «кіборгами» вас називає.

То ж «кіборг»-солдат України такий,

Що мужньо стоїть на кордоні.

Він нас захищає і дбає про те,

Щоб ми не були у полоні.

Він дбає про мене, про тебе, про всіх,

Бо є на плечах тих пагони,

Ніколи не зрадить він землю свою,

І цим присягнув він народу!

 

 

Як би в мене були крила

Як би в мене були крила –

Міг би я літати

Полетів би у той край –

Де наші солдати

Я накрив би їх крилом

наче птах дитину,

Щоб не вкрила куля їх

у лиху годину

Прихватив би їм води

з рідного джерельця

Пригорнув би їх як зміг

до самого серця.

І приніс би я їм хліба

Із рідної хати,

Щоб надії не втрачали

Воїни – солдати.

Взяв би ще ім із собою,

Я грону калини,

Щоб відчули вони серцем

Теплоту родини.

Закричав би я щосили

На всю Україну

Повертайтеся  солдати

Тільки всі живими.

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Прочитано 2072 раз
  • Печать
  • Оцените материал
    (203 голосов)

Комментарии  

+5 #4 Виталий 16.09.2015 20:17
Это наши таланты, Денис, успехов тебе, ты молодец, все что ты делаешь аукнется для тебя только добром!!!
Цитировать
+12 #3 Викторовна 22.06.2015 19:30
Умничка, Денис! Мы тобой гордимся!!! ;-)
Цитировать
+11 #2 Krannstudio 21.06.2015 06:16
В 14 лет писать-думать ТАКОЕ! Значит не зря наши ребята погибают там, есть кого защищать и есть кем гордиться!
Слава Україні!
Цитировать
+18 #1 Анна 12.06.2015 21:29
Денис , умничка, талант! От стихов твоих мурашки по коже , пробирают до глубины души ! Спасибо! Удачи тебе и творческого вдохновения!
Цитировать

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

  1. Новое
  2. Популярное
  3. Случайное

Архив Материалов

« Ноябрь 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30      

Реклама на сайте

В каких сферах Вы сталкиваетесь с проявлением коррупции

судебные и правоохранительные системы - 47.1%
инфраструктура бизнес - 31.4%
вузы и больницы - 21.6%

Всего голосов:: 51
Голосование по этому опросу закончилось в: августа 31, 2015

Интересные Мысли

Ошибка: Нет статей для вывода на экран