Сегодня 23.10.17, Пн 3:40
Сильная облачность

13°C

Кировоград

Сильная облачность

step up logo



Поиск 

Понедельник, 10 октября 2016 10:56
«СЛАВА БОГУ, ЩО ЦЕЙ ЗАВОД ДІСТАВСЯ ВЛАСНИКУ, ЯКИЙ НЕ ДАВ ЙОГО ПОРІЗАТИ», - ДИРЕКТОР КАПІТАНІВСЬКОГО ЦУКРОВОГО ЗАВОДУ

 

Історія цукрового заводу в селищі Капітанівка Новомиргородського району налічує вже 170(!) років. Відлік його існування починається з 1846 року, через 8 років після того, як селище перейшло у власність графа Бобринського, онука Катерини ІІ.
 
Новозбудований завод дав роботу не тільки місцевим жителям, а й селянам із сусідніх населених пунктів. Зокрема, в 1875-1876 роках на цукровому заводі працювало 679 чоловіків, 137 жінок та 31 підліток. А в 1899 році власники заводу збудували в селищі першу школу. 
 
Зараз це сучасне європейське підприємство, яке щороку розвивається, впроваджує нові технології та удосконалює виробництво. Воно дає роботу 2/3 сімей Капітанівки та сплачує левову частку грошей в бюджет, що дає змогу місцевій владі розвивати свій населений пункт та гарантувати його майбутнє.
 
Проте директор заводу Юрій  Нечипоренко в своєму інтерв’ю зізнався нам, що всього цього могло б і не бути, якби у цукрового заводу не з’явився новий достатньо ефективний власник. Підприємство могли просто порізати на метал, але цього не сталось. І Юрій Олександрович розповів нам, як зараз ідуть справи на заводі. 
 
- Юрій Олександрович, розкажіть, скільки вже років заводу? 
 
- В цьому році буде 170. Започаткований ще графом Бобринським, тобто виробляє цукор майже 2 сторіччя. 
 
- І скільки власників змінилось за весь цей час?
 
- Ну спочатку був Бобринський, потім радянська влада, потім ще було 2 компанії, ну а потім - Тарасов Сергій Дмитрович.
 
 
 
- З якого це року?
 
- Ну, всі процеси пішли з 1991 року. Почалось акціонування. Контрольний пакет акцій, наскільки я знаю, забрала російська компанія. А потім прийшов вже Сергій Дмитрович зі своїм агрохолдингом. Тобто, все ж таки одна компанія до нього була.  А З 2002 року завод вже підпорядковується саме йому.
 
 
 
- А в коридорі (перед кабінетом директора  висять в рядочок старі портрети) у вас портрети колишніх власників цього заводу увічнені? 
 
-  Там і власники є, і директори. Але як такої, написаної історії заводу немає. Я тут всього на всього 9й рік керую. Тому ми разом із власником заводу намагаємося писати історію самотужки. Йде постійна модернізація. Намагаємось  системним впливом знижувати  енергомісткість  нашого підприємства. 
 
- Стосовно модернізації. Я чув, що нещодавно на заводі було впроваджено чергові цікаві новітні технології. Можете детальніше про це розповісти?
 
- В цьому році запрацював  Закон стосовно безпечності продукції. Колись ми не включали в бізнес план подібні заходи. А потім, буквально в минулому році, відбулась розмова із Сергієм Дмитровичем, і він дав команду на ці заходи, які були розроблені 2 роки тому, впровадити.
 
Що це за заходи? Ну, по-перше, це ряд організаційних моментів стосовно підготовки документації. Також є ряд технічних моментів. Були приведені у відповідність європейським стандартам цехи, де готова продукція, там вона виробляється. Наприклад, продуктове відділення. Там  стіни, колони, які десятки років не фарбувались. Тепер все – у кращому вигляді. Всі контакти з цукром були вкриті відповідними накриттями із нержавіючої сталі, а стрічки на конвеєрах були замінені на спеціальні харчові. 
 
Зроблені аспіраційні установки, які дають менше пилу. Зробили приміщення, де люди перевдягаються, облаштували їх санвузлами, душовими. Зробили приміщення, де люди можуть поїсти, чаю попити, облаштували шафами. В приміщеннях, де знаходиться цукор, ми взагалі зробили капітальний ремонт покрівлі, а стіни пофарбували масляними фарбами, замінили вікна на сучасні. 
 
- Це в цьому році?
 
- Так. Більш ніж 2 мільйони гривень було витрачено на це. Але заходи ще передбачають різні способи боротьби
з усілякими гризунами і комахами. Тобто, контакту із харчовою продукцією не повинно бути взагалі. Це перший етап у підготовці цукру, який ми незабаром будемо продавати до країн  ЄС. В цьому році ми ще поставили центрифугу на 2й та 3й продукт. В планах - ще центрифуга першого продукту, щоб отримати кольоровість 0,2-0,3 (за  Штамером) і отримати цукор першої-другої категорії. Це той цукор, який можна буде сміливо пропонувати усім виробникам в країнах ЄС. 
 
- А через скільки років ви плануєте вже розпочати поставки продукції в ЄС?
 
-  Наступного року. Та й зараз у нас вже є певна частина цукру другої категорії, яку ми плануємо експортувати в арабські країни. 
 
- А які зараз обсяги виробництва?
 
- Можу сказати, що зараз виробляємо десь 500 тон на день. Через 2-3 тижні плануємо підняти виробництво до 550-600 тон. В цьому році було посушливе літо і буряк подекуди є «підв’яленим».  Тому ми ще не можемо розвинути тих швидкостей обробки, які планували раніше - 3,5-3,6 тисяч тон за добу. Не дається поки що цей процес: доводиться давати більше води для того, щоб вилучити цукор з буряків. А це дає підвищену витрату газу, що нас трохи турбує. Ми зараз шукаємо, як цю газоємність  знизити. 
 
А взагалі колектив в нас доволі сталий. На протязі багатьох років наші спеціалісти виконують одну й ту саму роботу. Мають досвід реконструкцій, яку були у 2008 -10 роках. В цьому році ми добудували ще один цех, який називається «Жомопресове відділення». Вже встановили один прес глибокого віджиму, - це дасть нам можливість мати менше жому та підвищить продуктивність дифузійного відділення і всього заводу в цілому. Зрозуміло, йдеться про великі інвестиції. 
 
Терміни були дуже короткі. Ми приступили до цього в кінці травня місяця, а вже 8-го вересня відділення було включене в роботу. Це були і демонтажні роботи, і введення нового обладнання, його налаштування, велика електрична складова велика, адже там багато кабелів, багато важких пускових моментів.
 
 Але на сьогодні все це обладнання працює. Залишилось лише закрити його ззовні утепленням, чим зараз там і займаються підрядники. 
 
- А вам багато для власного виробництва потрібно енергії?
 
-  Ми на 95% забезпечені власною електроенергією. Взагалі на 100%, але у зв’язку із запуском пресу ми зараз беремо десь 4000 кВТ щодоби із мережі. У нас виробництво замкнутого циклу. Ми беремо газ і виробляємо з нього пар, електроенергію. 
 
- Зараз на заводі багато місцевого населення працює?
 
- Звичайно, основна маса – це місцеві люди. В мене запрошених 20 чоловік працює. З Кіровоградської, Вінницької, Черкаської областей. Це фахові спеціалісти. Але зараз з кваліфікованими кадрами стало складно: люди почали їздити в Польщу.  Взагалі, незрозуміла ситуація з трудовим ресурсом в нашій державі. В мене є інформація, що у Тернопільській та Львівській областях на цукрових заводах взагалі немає кому працювати. Всі їдуть туди, адже зарплати в районі 1000 доларів. А тут доводиться шукати людей, які раніше працювали на тих цукрових заводах, які з часом з різних причин позакривали. 
 
- А скільки місцевих жителів взагалі працює на заводі в порівнянні із населенням всієї  Капітанівки?
 
-  В цьому селищі десь 2500 тисячі людей, приблизно 500-600 сімей. А на заводі працює близько 300-350 чоловік в сезон. Тобто, десь 2/3 сімей залучені до роботи на заводі. Є й такі, що по 4-5 чоловік з сім’ї працюють. 
 
- Крім заводу, є де працювати місцевому населенню?
 
-  Є ще фермери, які вирощують сільськогосподарські культури. І є потужний елеватор, який побудував Сергій Дмитрович з нашою допомогою. Колись завод не працював, і ми долучились до будівництва елеватору. Це був 2013 рік. А 2014, 2015, 2016 роки - ми вже працюємо без усяких питань. Будується завод, готуються кадри, проводиться навчання персоналу, ведеться реконструкція, модернізація. Все по сценарію, який вигадали наші діди-прадіди. Нічого не змінюється.
 
 Я ще при радянській владі робив головним інженером і знаю, що економіку тих часів, враховуючи, як все фінансувалось, кредитувалось, як розподілялись прибутки між державою і заводом. Все було сплановано таким чином, щоб отримувати максимальний прибуток. Держава давала кошти на модернізацію. Ми кожен рік щось робили. Ставились плани з підвищення потужності. Давали нам метал по 400-500 тон. Давали нові насоси.
 
 А потім настав 1991 рік і пішло-поїхало:  акціонування, «давальницькі» форми… Між сільгоспвиробником і заводом було складно налагодити стосунки тому, що сільгоспвиробник хотів сам вирішувати, скільки і що йому засівати. 
З планової економіки ми вийшли. І слава богу, що цей завод дістався власнику, який не дав його порізати. На сьогоднішній день в Україні із 190 цукрових заводів залишилось трохи більше 40. А в цьому році мабуть буде 39. А в Кіровоградській області цукрових заводів залишилось 2 чи 3. Ось така невесела картина…
 
Їх всі порізали, їх більше немає. Нікого не цікавила доля тих людей, які жили біля цих цукрових заводів. Це були цілі гарнізони. Там була інфраструктура, клуб, стадіон, музична школа, бібліотека, художні гуртки. 
 
Я теж виріс на цукровому заводі. Ще мої батьки і діди з бабами робили на цукровому заводі. Я знаю цю історію. Це були цілі сім’ї. І ніхто нікуди не їхав і не рвався. Це була основа. Чоловік знаходився біля жінки і дітей. І жінка знала, що діти можуть закінчити навчання і повернутись на цукровий завод. Коли я був ще малим, то мені мама казала: «Я хочу, щоб ти був головним інженером цукрового заводу». Це все було зрозуміло: закінчив 8 класів, потім технікум, харчовий інститут, і прийшов працювати на завод. Так було раніше. А сьогодні, нажаль… Це тільки завдяки тому, що з’явився такий ефективний власник, який не займається популізмом, цей завод зберігся. І зараз у нас пріорітет – це вирощування цукрової сировини. 
 
Не кожному вдається освоїти цю складну процедуру. Із року в рік ми маємо урожайність 440-500 центнерів,  і це дуже високий урожай. Адже   зробити якісну сировину може лише команда профі. Без фінансів і без сировини завод – це просто «архітектурна пам’ятка» 
 
- А за потужностями, рівнем інвестицій, модернізації завод входить у 10 чи 20 найпотужніших в Україні?
 
-  В 20-ку входить, а в 10-ку - ще ні. Є заводи, які ще з того часу були побудовані під 6-ти тисячні обсяги. Там стояли 2 дифузійних апарати, такі як у нас один. Там більші приміщення. І ці заводи сьогодні виходять на 8000. А ми поки, маючи 1 дифузійний апарат, виходимо десь на обсяги 4000 в місяць. Крім того, в нас немає зони бурякосіяння. Треба залучати до цього процесу інших фермерів. А для цього потрібно проводити відповідну роботу, яка є досить важкою.
 
 Коли когось запрошуєш до процесу, то потрібно давати якісь особливі умови, яких можна досягти лише за рахунок зниження своїх прибутків. Тому на сьогоднішній день ми входимо в двадцятку, але не в десятку.
 
«Десятку» на сьогоднішній день очолюють два заводи пана Порошенка в Крижополі і Гайсині.  Є ще німецька компанія, у якої у Львівській і Тернопільській області розташовано два 8000-их заводи. На Хмельниччині є потужний цукровий завод. На Полтавщині також є декілька заводів великої потужності. Це що стосується заводів-грандів.
 
 В цьому році порізали Пальмірський цукровий завод на Черкащині. Там було 23 цукрових заводи. В цьому році працює взагалі один, Селищанський, який свого часу теж думали порізати.  Прийшов ефективний власник, провів туди газ. Освоїв технологію вирощування цукрової сировини на високих рівнях. Сьогодні у нього урожайність десь 550 центнерів, бо там вологість значна. І завод працює. 
 
- А «Новомиргородський цукор» приймає якусь участь у житті села окрім того, що платить податки?
 
- Ми допомагаємо школі, беремо участь у всіх можливих  загальносільських заходах. А взагалі ми є бюджетоутворюючим підприємством і сплачуємо мільйони податків. Тому особливої потреби в додатковій допомозі не виникає. 
 
Поспілкувавшись із Юрієм Олександровичем, в нас склалось стійке відчуття того, що завод вже не зупиниться на досягнутому і буде впевнено рухатись вперед, нарощуючи виробництво, наповнюючи бюджет, модернізуючи власне обладнання. І ще залишилось враження, що цей цукровий завод міг бути в числі десятків інших, які просто порізали на метал, якби не з’явився вчасно у ролі власника та інвестора  Сергій Дмитрович Тарасов. Та зараз все добре, і підприємство процвітає. 
 
Андрій Вергуленко
Прочитано 2512 раз
  • Печать
  • Оцените материал
    (2 голосов)

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

  1. Новое
  2. Популярное
  3. Случайное

Архив Материалов

« Октябрь 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          

Реклама на сайте

В каких сферах Вы сталкиваетесь с проявлением коррупции

судебные и правоохранительные системы - 47.1%
инфраструктура бизнес - 31.4%
вузы и больницы - 21.6%

Всего голосов:: 51
Голосование по этому опросу закончилось в: августа 31, 2015

Интересные Мысли

Ошибка: Нет статей для вывода на экран