Сегодня 20.08.17, Вс 7:00
Солнечно

17°C

Кировоград

Солнечно

step up logo



Поиск 

Пятница, 09 июня 2017 09:06
МЕЖДУНАРОДНЫЙ ФЕСТИВАЛЬ «УКРАЇНА І ІЗРАЇЛЬ - РАЗОМ!»: БЛАГОДІЙНІСТЬ БЕЗ КОРДОНІВ

Двухдневный яркий фест, прошедший недавно в Тель-Авиве, вызвал такой широкий резонанс в отечественных СМИ и мировых соцсетях, что и по сей день журналисты и аналитики продолжают обсуждать безусловно важное его значение для развития масштабных гуманитарных программ, культурных и дипломатических контактов Украины и Израиля. В данном материале мы предлагаем коллаж из мнений и отзывов о благотворительном фестивале, которые и освежат последовательность недавних событий, и помогут резюмировать его смысл.

 

1.    Фестивальна хроніка

Травень 2017 року Благодійний фонд «Стрічка надії» відзначив в історії розбудови української держави особливою подією. Благодійний фестиваль «Україна і Ізраїль - разом!» заклав основний фундамент у сприянні налагодження міждержавних відносин між Україною і Ізраїлем, а також висвітлення на міжнародній арені основний біль і головну проблему – війну!

 

Організатори зосередили в центрі змісту фестивалю дітей, на яких необхідно завжди концентрувати зусилля, аби убезпечити їх від політичних і військових конфліктів. 
23 травня засновники заходу відлетіли до Ізраїля разом із восьма дітьми, несправедливо знеможеними жорстокими військовими діями на Сході України. Серед юних гостей були сиріти, які втратили батьків у сірій зоні, а також діти з інвалідністю, яку отримали в ході війни. Всі витрати пов’язані із перельотом, проживанням, харчуванням, дитячими розвагами тощо, були взяті повністю на засновників фонду. Дякуємо за допомогу "Волонтерському руху ДОПОМОГА". Слід відзначити, що головна кінцева мета фестивалю - полягала у лікуванні і реабілітації ще 200 дітей із прифронтової зони! 

 

Фестиваль тривав два дні, 26-27 травня, в програму якого входили концерт гурту Мачете та творчій вечір Ади Роговцевої , Ахтема Сейтаблаєва та Катерини Степанкової.

Офіційне відкриття першого дня відбулося у супроводі гімну України, виконаний учасницею співочого конкурсу «Голос.Діти» Євою Аш разом із організатором Оксаною Лазебник, що стало офіційним визнанням української нації і волі на ізраїльській землі. Промови поважних гостей, висловлювання подяки, виступ започатківців фестивалю Олексія Кошевця, Оксани Лазебник (Ксюші Київської) та вітання Юлії Федорко - склали першу частину сценарію концерту. Також серед гостів були присутні Дмитро Гершензон, Єфим Рабінович, Ірина Білик, Дмитро Лінько і дипломатичний представник України генеральний консул Генадій Надоленко. Кожен представляв свою сферу суспільства, тим самим охопивши всі галузі сучасного життя, починаючи від офіційних представників зовнішніх зносин – до командира батальйону; від лікаря вищої категорії – до композитора-співака. Ще одним приємним видовищем став виступ грузинського національного балету під керівництвом Тамаза Цициашвілі. 

 

О 13:00 розпочалася друга частина першого дня фестивалю, а саме концерт гурту МАЧЕТЕ. Особливістю гурту є його некомерційність, відвертість зі слухачем і, звичайно, його соліст Ярослав Малий! Зв'язок із священною землею у чоловіка досить сильний, адже він народився в єврейській родині, де шанувалися всі звичаї і традиції.

 

Другий день заходу відбувся більше у формі монологу, проте у поєднанні з нерозривним контактом із гостями. Культурний вечір трьох видатних особистостей! Ада Роговцева , Ахтем Сейтаблаєв та Катерина Степанкова ділилися духовним та творчим світом із усіма присутніми. Мудрість Ади Миколаївни змушувала всіх жінок вчитися бути істиною, яка наділена життєвою енергією і силою, безмежним розумінням до чоловіка, дитини, оточуючих. Поєднання любові до рідної землі, свого народу і всіх націй на світі. 

 

Вольовий дух і одночасна чоловіча стриманність вирувала у залі доти, доки говорив відомий режисер Ахтем Сейтаблаєв. Катерина Степанкова наділяла кожного вагомими думками, наставами і рішучістю діяти.

Окрім програми, що включала в себе два дні фестивалю, необхідно було враховувати інтерес восьми дітей, які поїхали також до Ізраїлю.
У вільний від урочистостей день, вся команда фонду замовила екскурсію до Тель-Авіву, старовинного міста і шокуючих око новобудов: Вежі Азраелі. Місто контрастів, де сучасність не перемагає минуле, а минуле не поступається сучасності.
Захват найголовніших гостей - дітей!

 

Основний лозунг: "Діти чужими не бувають!" показав, що організатори Благодійного фонду "Стрічка надії" реалізовують свою політику не словом, а ділом!

 

2. Відгуки ізраїльських блогерів про Фестиваль
 
Дмитрий Медведев, Тель-Авив: «Никогда не писал больших постов, да вот решил попробовать...в пятницу мы с Мариной Медведевой были в Тель-Авиве на благотворительном фестивале #україна_та_ізраїль_разом. Целью было помочь немножко деткам из прифронтовой зоны на востоке Украины. Нескольких ребят оттуда, благодаря помощи благотворительного фонда #стрічка_надії привезли отдохнуть в солнечный Израиль. Многие из них то и море увидели впервые, и судя по их лицам, наверное, были счастливы, они хоть ненадолго смогли забыть о войне, так рано её познавшие, и просто по детски радоваться солнцу, морю и тем людям, которые их тут окружили и дарили им своё тепло и добро. Я знаю что таких людей было много и среди них была Нино Чачуа. Я её абсолютно не знаю, мы просто друзья на ФБ, но я видел, как она вкладывала душу и сердце в этот фестиваль...
 
Было несколько почётных гостей, среди которых особняком, конечно же, стоит Заслуженная артистка СССР, Народная артистка Украины АДА РОГОВЦЕВА. Было безумно приятно её увидеть и послушать, и даже сфотографироваться с ней! 
 
Был аукцион, всего с одним лотом, зато каким!!! Шмат настоящего, украинского сала и бутылка горилки!!!)))))) Так же там можно было приобрести всевозможные сувениры, попить пивка и не только, ну и конечно же закусить, варениками с картошкой или вишней например)))) В какой-то момент на сцену поднялись те самые детки для того, что бы прочесть стихи.. все стихи были о войне... они читали их по очереди, и вот очередь доходит до одной из девчонок и она начинает читать, и буквально сразу начинает плакать, она так и не смогла дочитать свой стих... я абсолютно уверен, что в этот момент, слёзы были на глазах у всех, там присутствующих, по крайней мере я сужу по себе...
 
Ну и в завершении этого замечательного дня был концерт группы МАЧЕТЕ (экс-ТОКИО), лидером которой является #моше_пинхас_малый (#ярослав_малый) это был НАСТОЯЩИЙ, ЖИВОЙ РОК!!! Все средства от этого концерта как от всего остального пошли на лечение украинских детей из прифронтовой зоны на востоке Украины... Вот такая у нас получилась пятница, полная самых положительных эмоций!»
 
 
3. Відгуки українських гостей Фестивалю
 
Дмитро Лінько, народний депутат України: «Такими фестивалями, заходами ми повертаємо віру у майбутнє для дітей, які втратили раніше свою гідність. І дуже важливо, щоб діти бачили, що вони не одні, що їх підтримують. І щоб вони привезли в Україну свої враження, що світ підтримує Україну, тому що їй зараз важко. 
 
Дуже важливо, що в Україну вірять дружні, братні народи. Найголовніше, що ми повертаємо віру в майбутнє у наших дітей. Тому що вони втратили найголовніше, що є у житті: це своїх рідних. І вони повернулись з Ізраїлю з відчуттям, що вони не одні. Що світ їх підтримує. В Ізраїлі нас почули, нас побачили. Велика повага усім тим людям, які роблять такі заходи. І нам важлива підтримка Ізраїлю і інших країн, які є нашими партнерами. 
 
Окремо хотів би сказати про роль БФ «Стрічки надії» в організації цього дводенного міжнародного фестивалю: Олексій Кошевець, Оксана Київська та хлопці і дівчата з їх команди, які роблять такі справи, і люди, які їх підтримують  - Сергій Тарасов та інші соціально відповідальні бізнесмени, - справді роблять дуже важливу місію. Тому що це не просто відпочинок для дітей. Це показує всьому світу, що в Україні  є чудові таланти, ми несемо свою культуру. І ці діти виховують патріотичну єдність майбутніх поколінь.»
 
 
 
 
 
Оксана Лазебник (Ксюша Киевская), соучредитель БФ «Стрічка надії»: «Как мы искали спонсора для международного фестиваля? Уже долгое время наши масштабные проекты активно поддерживает бизнесмен-аграрий Сергей Тарасов. Вы знаете, такие люди для меня – это бесценно. Что касается Израиля, проект полностью оплатил Сергей Дмитриевич. Он сказал: «Делайте этот фестиваль в Израиле. Я с вами. И я всю финансовую часть беру на себя»… Вы знаете, для меня это было все, потому что это была мечта, и я не знала, как ее реализовать.
 
Мы об этом фестивале говорили еще с прошлого года с ребятами-волонтерами израильскими. И мы думали, как же нам сделать все. И когда генеральный спонсор нашелся, мы привезли этих 8 детей на фестиваль. Вы видите, сколько счастья у этих детей, сколько море впечатлений. Для этого стоит жить. Ради этого стоит не спать, жертвовать, наверное, всем, кроме собственных детей и родных. Для меня это самое святое. Я 3 года живу под девизом «дети чужими не бывают». И я понимаю, что это очень правильно.
 
И то что добро всегда возвращается, я уверена в этом на 1000%, потому что иногда я задумываюсь: «Господи, откуда же у меня в моем возрасте столько сил и энергии?». Вот, кажется, что я сейчас приеду за рулем домой, упаду и умру. Я еще сажусь в Фейсбук, печатаю посты. В 3 или 4 утра я ложусь спать – это 3-4 часа сна – и я не понимаю, откуда у меня силы. А утром встаю «огурцом».
 
Я вскакиваю в машину, я получаю гуманитарку, я что-то отправляю. Я знаю всех своих детей наизусть – всех своих подопечных. Поверьте, у меня их очень много. 
Я горжусь тем, что я сейчас уже со своей командой все это могу осилить. Я горжусь тем, что мы можем подарить вот эту частичку любви, счастья тем детям, которые абсолютно невиновны в том, что происходит у нас в стране. Я знаю, что будущее нашей страны – это вот эти дети. Потому что как к ним сейчас относишься, так дальше они будут строить нас, страну. А в этой стране будут жить мои дети, мои внуки и все мое поколение».
 
 
Юлия Федорко, соучредитель БФ «Стрічка надії»
 
О.Ч.: Мы сами убедились за эту неделю, что фонд «Стрічка надії» работает очень мощно, креативно, очень масштабно. Когда он появился, как он развивается? Немного расскажите. 
 
Ю. Федорко: «Знаете,  Фонд  – это наша семья. И все те, с кем мы занимаемся, кому помогаем - тоже становятся  родными нам людьми. Поэтому так, как мы живем в жизни, так же мы работаем и в Фонде. От есть, чего бы мы хотели для себя, что бы было хорошо нам, нашим близким, нашим детям - точно так же мы хотим тем, кому мы помогаем. Поэтому у нас все естественно, все натурально, все от души, все просто. 
 
Идеи возникают уже по ходу программы. Мы действительно креативны, мы не скучны. Нам всегда хочется, чтобы в нашей стране было как можно больше позитива, потому что и так очень много всего тяжелого, негативного. И хочется, чтобы мир был чище, ярче и был «усміхнений» (вот так если коротко и ёмко украинским словом). 
 
И улыбки детей – это самое главное. Когда ты видишь их счастливыми – это не просто слова. Это надо хотя бы раз прочувствовать любому человеку. Когда ты делаешь добро и когда ты видишь счастье в глазах (а глаза - это действительно зеркало души, особенно детские, потому что их невозможно обмануть) – это, наверное, самое большое твое жизненное достижение, твоя жизненная мотивация. Тебя это мотивирует дальше на уже любые действия - мы иногда сами удивляемся тому, что мы придумываем, мы знаем, что мы все равно это реализуем».
 
 
 
Алексей Кошевец, соучредитель БФ «Стрічка надії»
 
О.Ч.: Миссия «Стрічки надії» в Израиле уже завершена. Прошла неделя. Наверное, много впечатлений. Как вы оцениваете результаты?
 
А. Кошевец: «Результаты - оптимистичные. Самое главное, что мы добились того, что все обратили внимание на проблемы наших украинских детей, пострадавших в зоне АТО. Проблема в том, что эти прекрасные дети заслуживают прекрасного будущего, прекрасной жизни. Мы постарались донести до международной общественности этот мессидж, и я думаю, что у нас это получилось, поскольку к нам уже обратились люди, проживающие в Израиле, которые готовы принять наших детей: на несколько месяцев, в период  летних каникул к себе в семьи для того, чтобы и показать культуру и немного их оздоровить.
 
 Но основное - это сбор денег для пострадавших от войны детей, которые находятся в Украине и  которых мы  отправим на отдых в нашей стране. Считаю, что это у нас получилось. Мы провели в Израиле благотворительный фестиваль, культурные вечера  - и дети (около 200 человек) теперь смогут поехать на море.  Есть дети, которые уже оздоровились. Я думаю, что дальше по таким программам  мы сможем поддержать всё большее и большее количество этих деток. Таким вот образом мы сможем привести в порядок, оздоровить наших детей,  о которых покаместь мало кто реально заботится, и государство, к сожалению, в том числе.  
 
Хочу поблагодарить нашего  близкого друга и главного спонсора фестивале «Україна та Ізраїль – разом!», Сергея Тарасова. Спасибо ему огромное, он очень достойный человек, и праздник для детей  состоялся именно благодаря его помощи.  
Вообще, это у нас один из первых международных проектов подобного масштаба. Будет ещё и много других.
 
Потому что наша мечта – видеть детей счастливыми, и в дальнейшем увидеть их уже в хорошей форме: физической, духовной, душевной, с хорошими оценками, в лучших вузах страны, в лучших вузах мира. Таким образом, мы будем ускорять и  развитие всей нашей страны».
 
 
 
Ада Роговцева
 
О.Ч.: Тут в аудиторії дуже багато волонтерів з Ізраїля та України, які реально і щоденно допомагають нужденним категоріям людей в обох наших країнах. Зокрема, йдеться про відомі та вельми потужні громадські організації «Допомога» (Ізраїль) і «Стрічка надії» (Україна, Київ). Саме вони старанно готували для нас контент фестивалю та цього творчого вечора.  Щоб Ви їм побажали?
 
А. Роговцева: «Волонтерський рух – це зараз безцінний рух. Ми це відчули, коли почалася війна, коли люди всі зібралися, і всі поділилися - і всі  небайдужі зреагували на такі події миттєво, залучилися і стали працювати. 
Я всередині цього руху. У мене стільки друзів, знайомих, стільки дорогих мені людей, які не шкодують ні свого часу, ні свого здоров’я, свої останні копійки віддають для того, щоб допомагати, щоб робити цю велику справу, яку держава вже не в змозі сама взяти на себе. І я вклоняюся низенько кожному-кожному з них… 
 
Згодна, що цей благодійний рух «Стрічка надії» - дійсно виконує важливі та серйозні місії, і хоча я кожного з їх дружної команди поіменно не можу назвати, але я  всіх знаю в обличчя, всіх дуже люблю, особливо Оксану Київську, і думаю, що це взаємно.
 
Тому, що ми дуже часто зустрічаємось, і обговорюємо, і вирішуємо якісь питання, і робимо одну справу. Але я і за віком, і за фахом трішечки вже в іншій якості допомагаю. А те, що дівчатка їздять, збирають – це дуже зворушливо… 
 
Зараз ми повеземо трошки ліків з Ізраїлю. І я знаю, що ми зайдемо або в госпіталь, або в клініку, і там радо-радо приймуть цей дар. І все це - волонтерський рух. І кожний, якщо зробить свою маленьку справу, то буде багато зрушень на краще в цілому… І коли такі місії Добра затухають, це у мене викликає великий подив: чому люди черствіють душею, чому вони відходять вбік і не залучаються до такої роботи? Вона у мене завжди була. Я все життя прожила з віником,  з сумкою, з роботою, яку треба робить. Бо хто, крім нас це зробить?
 
Так що я волонтерському руху вклоняюся, ціную і молюся за кожного тому, що вони наражаються на небезпеку щодня.
 
 Оксана Чіканчі 
 
 

 

 
 
 
 
Прочитано 2780 раз
  • Печать
  • Оцените материал
    (3 голосов)

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

  1. Новое
  2. Популярное
  3. Случайное

Архив Материалов

« Август 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31      

Реклама на сайте

В каких сферах Вы сталкиваетесь с проявлением коррупции

судебные и правоохранительные системы - 47.1%
инфраструктура бизнес - 31.4%
вузы и больницы - 21.6%

Всего голосов:: 51
Голосование по этому опросу закончилось в: августа 31, 2015

Интересные Мысли

Ошибка: Нет статей для вывода на экран