Сегодня 23.10.17, Пн 20:15
Сильная облачность

13°C

Кировоград

Сильная облачность

step up logo



Поиск 

Пятница, 21 июля 2017 10:48
ЩО НАСПРАВДІ ТЕЧЕ ІЗ КРАНІВ ЖИТЕЛІВ КРОПИВНИЦЬКОГО
Початок липня для кропивничан запам’ятається надовго, адже 1-го числа у Світловодську впала опора лінії електропередачі. Як наслідок, були знеструмлені дві насосні станції водогону «Дніпро-Кіровоград» і наше місто залишилося без води.
 
Ніхто цього не очікував і люди були не готові до таких труднощів. Тож, багатьом доводилось ходити за водою до найближчих криниць, купувати її в магазинах або ж чекати підвозу води до будинків. Тим не менш, усім вдалося впоратися з цією проблемою.
 
Проте, коли водопостачання нарешті відновилось, із кранів почала текти відверто брудна вода коричневого кольору. Це змусило нашу редакцію замислитися про якість дніпровської води й спробувати визначити, чи можна її взагалі пити.
 
Тільки- но розпочавши пошуки, ми натрапили на декілька книг, присвячених цій темі, які написав відомий український політик, колишній мер Маріуполя та заступник Міністра економіки України, Михайло Поживанов. Нас вразило те, що одна із них , під назвою«Катастрофи можна уникнути» була написана більше 20 років тому, але й досі не втрачає своєї актуальності й розкриває очі на те, що ми насправді  п’ємо та як влада слідкує за екологією Дніпра.
 
Зокрема, Поживанов пише: «За приблизними підрахунками, на кінець 1994 року в Україні знаходилось близько 20 млрд тон відходів видобувної, енергетичної, металургійної, хімічної й інших галузей. І ця цифра продовжує стрімко зростати майже на 1 млрд тон на рік».
 
 
 
І дійсно, політик мав рацію, адже в 2016 році за даними Міністерства екології кількість відходів складала вже 36 мільярдів тон. Це безперечно впливає на навколишнє середовище, якість продуктів, рослин, здоров’я тварин та насамперед на наше здоров’я. У своїй книзі Михайло Поживанов написав, що на той час (1995 рік) середня тривалість життя в Україні складала 71 рік і країна посідала за цим показником 52 місце в світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я за 2015 цей показник майже не змінився й складав 71,3 роки. При цьому Україна вже займала 104 місце зі 183 країн. 
 
Тобто, це говорить про те, що за цей час принаймні 52 країни нас обійшли, підвищивши тривалість життя своїх громадян. Ми ж, не дивлячись на прогрес і нові технології, залишились на місці. Не виключено, що це пов’язано із якістю води, яку ми п’ємо. 
 
Поживанов писав, що одночасно зі зменшенням приросту населення, погіршилась і водно-господарська екологія країни: «На одного жителя України в маловодний, посушливий рік припадає в середньому 1000 кубометрів води. А за нормами екологічної кампанії ООН, країна, де припадає на людину менше 15 тис. кубометрів води в рік, вважається водонезабезпеченою країною. Статистика по Україні свідчить про те, що в господарстві задіяні вже всі водні ресурси. В наступні роки проблема з питною водою у нас буде ставати все гострішою, при чому вже в 1994 р. усі основні водні басейни України знаходилися у несприятливому екологічному стані» – йдеться у книзі. 
 
Тобто, проблеми із водою вже були 20 років тому. Та Поживанов звертав особливу увагу на стан Дніпра, з якого п’ють воду і в Кропивницькому: «Щорічно в Дніпро скидається 1,5 кубокілометри забруднених стоків, в яких близько тисячі шкідливих хімічних сполук… В довершення всього Дніпро сильно постраждав від аварії на Чорнобильській АЕС: підвищився радіоактивний фон не тільки вод, а й донних відкладень, радіонукліди потрапили у водосховище. При цьому не забудемо, що нижче Чорнобильської АЕС водою Дніпра і його притоків користуються 35 мільйонів людей».
 
Михайло Поживанов також писав, що в майбутньому для забезпечення населення питною водою доведеться найбільший її обсяг добувати з-під землі.  Але очисні споруди в нас застарілі й зношені та не здатні переробляти маси води, які в них надходять. 
 
В той же час в Германії вже давно використовують так звану магдебурзьку методику, яка дозволяє захистити підземні води від забруднення. «Пора б і Україні впритул зайнятися розробкою своїх подібних проектів на основі закордонного досвіду» – писав Поживанов у книзі.
 
 
 
І це була не просто порада, а реальне застереження, адже стан Дніпра свідчив сам за себе: «Наскільки значна проблема питної води з річок, можна зрозуміти, детальніше розглянувши стан Дніпра. Про недопустимість його подальшого забруднення промисловими відходами каже той факт, що за даними Мінприроди України та Фонду відродження Дніпра, в ньому в 1994 р. знаходилось 2,8 тисяч тон нафтопродуктів, 13,4 тис. тон амонійного азоту, 1,7 тис. тон фосфору, 54,9 тисяч тон зважених речовин, 6,9 тон фенолів, 370,5 тон фтору, близько 2 тон формальдегіду. Це не враховуючи вмісту інших шкідливих речовин і домішок». 
 
Автор книги іронізував, що такою водою можна хіба що заморити будь-якого здорового чоловіка. Він також написав, що Дніпро протікає по території України, тому чекати допомоги від інших держав не варто. А між тим на той час екологічні заходи на підприємствах дніпровського басейну оцінювались у 1,8 мільярдів доларів, що для кризової України було фантастичною сумою.
 
Хоча  вже 20 років тому ступінь забрудненості джерела Дніпра досягав 3-го рівня, в той час як допустимим для пиття є 1-ий рівень. Поживанов також до цього додав у своїй книзі: «Ось іще шокуючі дані по Дніпру: якість води у більшості живлячих його річок по бактеріологічному і хімічному забрудненню класифікуються 4-5 класом. Іншими словами, ця вода взагалі непридатна для людини».
 
Крім того, ми дізналися, що також слід враховувати відносну  безпечність риби як продукту, що виловлюється й споживається українцями. Автор також згадує про те, що Дніпро, як і всі водойми, має здатність самоочищатися. Проте ця здатність вже давно не допомагає й річка поступово може перетворитися у величезну смердючу канаву.
 
І якщо наші читачі думають, що з 1995 року ситуація якось змінилась, то вони дуже помиляються. В травні 2016 року на сайті dp.vgorode.ua вже звертали увагу на цю проблему в статті під назвою «Вода в днепровских трубопроводах: почему она опасна и что с этим делать».
 
Зокрема, журналісти фактично підтвердили слова Поживанова 20-річної давності про те, що в Україні вже зношені системи водозабезпечення і ніхто з цим нічого не робить. Знос станом на 2016 рік становив 60-70%. В статті також говориться про те, що якість води більшості областей України класифікується як забруднена й брудна (4-5 клас). Тобто, за 20 років не тільки нічого не мінилося – ситуація лише погіршилася.
 
Наші колеги навіть провели дослід з електролізом. В склянку зліва налили воду з-під крана, а в склянку справа – фільтровану. Потім за допомогою приладу перевірили кількість розчинних речовин у воді. Результати ви можете бачити на фото: 
 
Сам Михайло Поживанов у своїй новій книзі також визнав той факт, що за 20 з гаком років мало що змінилося. Він написав, що через півтора роки після виходу його книги  «Катастрофи можна уникнути» була прийнята «Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води». За цією програмою планувалось вирішити проблеми Дніпра до 2010 року. 
 
Проте, в 2012 році у Відні відбулась зустріч представників екологічних відомств України і Білорусі, на якій планувалось налагодити міжнародне співробітництво із захисту Дніпра від людської діяльності: 
«На зустрічі також обговорювались результати трансграничного діагностичного аналізу стану Дніпра. Виводи експертів невтішні. Вони відзначають, що на території України Дніпро фактично перестав бути бурхливою річкою, а є каскадом водосховищ. Із функціональної річкової системи Дніпро перетворилось в озерно-річкову, що знижує водообмін і здатність до самоочищення. Середня глибина у водосховищах не більше 5 метрів, і влітку вода прогрівається до самого дна. Теплу воду дуже полюбляють ціанобактерії, або інакше кажучи, синьо-зелені водорості. Вони починають бурхливо розмножуватись, що призводить до цвітіння води» – пише Поживанов.
 
Здавалося б, що водорості - це не страшно. Але в цій темі є свої нюанси:
«Применшувати небезпеку ціанобактерій для людини не варто. Їх токсині дуже стійкі, наприклад, хлорування питної води їх не знищує. Крім того, токсини, надходячи в організм людини в мікродозах разом із питною водою накопичуються. Лікарі вважають, що ціанотоксини призводять до утворення ракових пухлин. Ще вони пошкоджують ДНК, тож є загроза народження неповноцінної дитини» – зауважує  Михайло Поживанов.
 
Тобто, водогін «Дніпро-Кіровоград» фактично постачає нам повільну смерть. І хоча експерти стверджують, що токсини знищуються при кип’ятінні, спокійніше від цього вже не стане, коли дізнаєшся про подібні факти. 
 
Тож, нам з вами, як пише Михайло Поживанов, потрібно не тільки свідомістю, але й душею повернутися до єдності з природою, навчитися слухати її голос, перш ніж приймати рішення по перелаштуванню навколишнього світу. 
 
Андрій Вергуленко
Прочитано 2249 раз
  • Печать
  • Оцените материал
    (3 голосов)

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

  1. Новое
  2. Популярное
  3. Случайное

Архив Материалов

« Октябрь 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          

Реклама на сайте

В каких сферах Вы сталкиваетесь с проявлением коррупции

судебные и правоохранительные системы - 47.1%
инфраструктура бизнес - 31.4%
вузы и больницы - 21.6%

Всего голосов:: 51
Голосование по этому опросу закончилось в: августа 31, 2015

Интересные Мысли

Ошибка: Нет статей для вывода на экран