Сегодня 23.08.17, Ср 11:09
Перем. облачность

17°C

Кировоград

Перем. облачность

step up logo



Поиск 

Четверг, 11 июня 2015 06:55
ВІДКРИТТЯ ТРИПІЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЗА ТИСЯЧУ РОКІВ ДО СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ

Не так давно в Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка відбулася Міжнародна наукова конференція «На східній межі старої Європи», присвячена дослідженню трипільського поселення-гіганта біля села Небелівки Новоархангельського району Кіровоградської області — одного з найбільших у Європі поселень енеолітичного часу (IV–III тисячоліття до н. е.), і ми знову повертаємось до цієї теми, яка відкрила світу чергові сенсації.       

Науковий захід за участі близько 40 вчених з 12 країн світу підбив підсумки українсько-британського наукового проекту «Early urbanism in Europe?: the case of the Trypillia mega-sites» («Рання урбанізація в Європі?: випадок з трипільськими мега-поселеннями»), в якому протягом 2012–2014 років були задіяні українські, британські та інші іноземні науковці. Доповіді його учасників опубліковано й видано коштом департаменту культури, туризму та культурної спадщини облдержадміністрації та обласного краєзнавчого музею.

Співорганізаторами та учасниками конференції стали Кіровоградська облдержадміністрація, КДПУ ім. В. Винниченка, Кіровоградська обласна організація Українського товариства охорони пам’яток історії і культури, Кіровоградський обласний краєзнавчий музей, Інститут археології Національної академії наук України, Даремський університет (Велика Британія), Падуанський університет (Італія), Чеський аграрний університет та Університет «Вища антропологічна школа» (Молдова).

Один день конференції її учасники присвятили обговоренню результатів кількарічного проекту. Виступили, зокрема, і його співдиректори — кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології НАН України Михайло Відейко та представник департаменту археології Даремського університету, що у Великобританії, доктор наук Джон Чапмен. Науковці відвідали археологічний музей імені Нінель Бокій при КДПУ ім. В. Винниченка, де ознайомилися з матеріалами з нової трипільської пам’ятки, відкритої нещодавно біля села Торговиці. А наступного дня конференції її учасники відправилися в Небелівку, де стали свідками експериментального спалення зменшеної копії двоповерхового трипільського будинку.  

 

Як усе починалося

Трипільська культура — унікальне явище в нашій давній історії. З появою трипільців на теренах сучасної України відбулася зміна епох: кам’яну добу, що тривала близько мільйона років, змінив мідний вік. Саме носії трипільської культури внесли на територію нашої країни винаходи, що дали підстави деяким ученим стверджувати про досягнення даною культурою рівня цивілізації: розвинуті землеробство та скотарство, ковальська справа та металургія, гончарство, що досягло рівня ужиткового мистецтва, наявність великих поселень з кількістю мешканців до 10–20 тисяч осіб, розвинута система знаків на посуді як спосіб передачі інформації. Однак і до сьогодні вчені не можуть зрозуміти, навіщо трипільці спалювали свої поселення й переселялися на нові землі.

У 1970-ті роки минулого століття завдяки дешифруванню засекречених доти радянських військових знімків, на яких було виявлено не зрозумілі на той час кола і еліпси, помітні тільки з висоти, археологи «вийшли» на великі трипільські поселення. Одне з них біля Небелівки відкрили в результаті досліджень, які проводив співробітник Уманського краєзнавчого музею, краєзнавець Василь Стефанович, на початку 1960-х років. У 1980-ті в поселенні працювала експедиція Інституту археології АН УРСР. У результаті дешифрування аерофотознімків та археологічних розвідок площу поселення було визначено в 300 га. Від того часу його ретельно не досліджували, аж поки 2003 року під час міжнародної наукової конференції, присвяченої 110-річчю досліджень трипільської культури в селі Тальянки Черкаської області, не зустрілися й познайомилися відомий український трипіллєзнавець, археолог Михайло Відейко та не менш відомий британський археолог, фахівець з археології Східної Європи Джон Чапмен. Саме британець, усвідомивши перспективність досліджень у Небелівці, присвятив декілька років пошукові коштів для реалізації майбутнього проекту «Early urbanism in Europe?: the case of the Trypillia mega-sites», які згодом надали уряд Великобританії та одна з найбільших у світі наукових і освітніх організацій — National Geographic Society.

Джон Чапмен разом зі студентами і співробітниками Даремського університету 2009 року приїхав у Небелівку, аби переконатися в перспективності досліджень трипільського поселення. Британці розкопали рештки однієї будівлі і зрозуміли, що натрапили на цікавий археологічний об’єкт. Науковці провели перші геофізичні дослідження й визначили приблизні плани майбутніх досліджень. Тоді було проведено геофізичні обстеження п’ятнадцяти гектарів території поселення-гіганта (за словами Михайла Відейка, воно дорівнює площі Києва часу Ярослава Мудрого), у результаті яких науковці виявили низку цікавих об’єктів та встановили планування частини поселення.

Досліджувати по-справжньому поселення-гігант Небелівку почала 2012 року українсько-британська експедиція у складі київських та кіровоградських науковців і студентів-істориків та археологів, студентів і науковців з Великої Британії (серед них — доктори наук з Даремського університету Джон Чапмен та Бісерка Гейдарська, ініціатори проведення цих міжнародних розкопок), науковців та студентів із США, Угорщини, Болгарії, Італії, Чехії, Малайзії та інших країн. Із самого початку існування експедиції, яка працювала щоліта декілька років, її співдиректорами стали Михайло Відейко та Джон Чапмен.

 

Працювали і українці, й іноземці

Відповідно до норм українського пам’яткоохоронного законодавства всі знайдені під час розкопок предмети було обумовлено залишити в Україні (у краєзнавчих музеях Новоархангельська, Кіровограда, в Інституті археології НАН України), фотовиставки ж зі світлинами з розкопок демонструватимуть в Україні та в інших країнах Європи. Заплановано також створити фільм про розкопки в Небелівці (представники National Geographic Society фільмували 2012 року дослідження трипільського храму для подальшого створення документального фільму про цю унікальну археологічну пам’ятку) та видати книгу у Великобританії про перебіг розкопок.

Інститут археології НАН України надав наукових співробітників, забезпечив отримання необхідних дозволів на розкопки. Після розвідувального сезону 2009 року щоліта упродовж трьох років 2012–2014 років у Небелівці працювали фахівці та студенти з 11 країн світу. Про участь у розкопках в Небелівціукраїнських студентів та волонтерів на декількох зустрічах в Кіровоградській облдержадміністрації, присвячених висвітленню перебігу міжнародного проекту, розповідала проректор КДПУ ім. В. Винниченка Ірина Козир. Вона наголошувала, що сама методика розкопок цього поселення, завдяки застосуванню абсолютно новітніх сучасних технологій, є унікальною. Ті знахідки, які віднайшла ця експедиція, без співпраці з Даремським університетом було б просто неможливо віднайти. Тобто це унікальні результати, отримані завдяки найсучаснішим технологіям здійснення розкопок, аналогів яким в Україні на сьогодні майже не існує.

Три повноцінні польові сезони увібрали в себе 140 днів роботи, протягом яких науковці застосували чимало технічних новинок. Водночас з археологічними розкопками науковці вивчали і навколишнє середовище, оскільки вченим цікаво було дізнатися про екологічну ситуацію в давнину навколо поселень-гігантів. Задля цього до участі в експедиції запросили палеоеколога Брюса Альберта. Учені також з’ясували, які дерева росли в час існування трипільської Небелівки. Виявилося, що ті ж самі, що й зараз, — дуб, ясен, якихось викопних решток археологи не знайшли.

 

Приголомшливі знахідки

У перший повноцінний польовий сезон 2012 року науковці в поселенні-гіганті виявили й дослідили розкопками рештки великої громадської споруди площею 1200 квадратних метрів (звичайне трипільське житло, зазвичай, було вдесятеро меншим), яке визначили як двоповерховий храм з дерева та глини, із внутрішнім двором та галереєю на другому поверсі. Його двоповерховість під час розкопок з’ясували за тим, що на глибині 30–40 сантиметрів залягало декілька шарів посуду й будівельного матеріалу між ним. Після аналізу органічних решток (кісток малої, великої рогатої худоби, домашньої птиці, спаленої деревини), знайдених у храмі та загалом у поселенні, було визначено вік як храму, так і всього поселення.

За словами Михайла Відейка, храм звели за тисячу років до побудови перших єгипетських пірамід, ця споруда є найбільшою за всі відомі досі об’єкти в поселеннях трипільської культури протягом усієї 120-річної історії її наукового вивчення. У ній учені знайшли сім хрестоподібних вівтарів і зернотерки, можливо жертовні. Один з вівтарів кіровоградський археолог і реставратор Станіслав Федоров зміг за власною методикою законсервувати без втрат і потім розконсервувати уже в Кіровоградському обласному краєзнавчому музеї й на високому рівні реставрувати. Зараз цей вівтар знаходиться в залі археології названого музею. На сьогодні це — єдиний в Україні вівтар трипільської культури, який існує в первісному вигляді як єдиний цілісний археологічний комплекс. Він має форму хреста з круглими краями і призначений був для здійснення релігійних ритуалів та обрядів (довжина однієї лопаті «хреста» — один метр). Зроблено його з глини, яка в подальшому була випалена й набула характеристик кераміки.

— Вівтар як елемент інтер’єру трипільського житла відомий науковцям, — розповідає учасник експедиції, археолог Всеукраїнської громадської організації Українського товариства охорони пам’яток історії і культури Валентин Собчук. — Але донедавна жоден з них не можна було нікуди перенести, бо трипільці з невідомих досі науці причин приблизно через 50–70 років після заснування поселення спалювали його дотла й переходили на інше місце. Тож науковці відкопують спалені рештки трипільських поселень, артефакти з яких досі не було можливості зібрати й кудись перенести.

Одним з основних результатів роботи експедиції стало те, що її геофізичний загін повністю завершив магнітну зйомку поселення. На геофізичному плані ми тепер бачимо понад півтори тисячі трипільських жител, які збереглися у вигляді спалених решток. За прийнятими серед науковців розрахунками щодо трипільських поселень визначено, що в Небелівці жило близько десяти – п’ятнадцяти тисяч осіб.

Одна з причин того, чому археолог Михайло Відейко шукає співробітництва із західними вченими, полягає в корисності залучення західних технологій для вивчення того, що ми маємо. Адже українська археологія користується нині переважно тими ж засобами, як і 30–40 років тому. А світ не стоїть на місці. Тому геофізичний план Небелівки — це досягнення, як і використання інших сучасних технологій. Європейські археологи сьогодні не досліджують пам’ятку, не провівши перед тим аерофотозйомку, а для українських археологів це поки що ноу-хау.

Науковці припускали, що небелівське поселення було своєрідним стародавнім мегаполісом, навколо якого мали бути поселення-сателіти, — продовжує Валентин Собчук. — Але наша експедиція декілька років працювала влітку, коли поля, під якими знаходяться рештки трипільських споруд, зайняті кукурудзою, пшеницею, соняшником. Тож виникла ідея не згортати роботу й після того, як літні розкопки завершаться. Кіровоградські археологи запропонували провести восени, після збирання врожаю, розвідку для виявлення невідомих науці трипільських пам’яток, що могли мати стосунок до великого небелівського поселення. Таку розвідку в жовтні 2014 року провели я, співробітник Даремського університету Марко Неббіа, співробітник Інституту археології НАН України Віталій Рудь і кіровоградський краєзнавець Вадим Тихий. Ми обстежили територію восьми сільських рад на правому березі річки Синюхи в Новоархангельському районі. Знайшли 201 пам’ятку трипільської, черняхівської, скіфської доби. З них 183, які не були відомі досі науці.

На науковій конференції у вигляді наукового звіту наша четвірка представила картографію віднайдених трипільських поселень-сателітів, аби й інші науковці мали змогу разом з нами згодом визначати, наскільки поселення-сателіти синхронні в часі з трипільською Небелівкою.

 

Висновки менеджера проекту

Зображений на ватмані і перенесений на слайди загальний план трипільського поселення поблизу Небелівки, яке існувало приблизно між 4040 і 3800 роками до нашої ери, тобто десь шість тисяч років тому, — результат трирічних зусиль департаменту археології Даремського університету. Геофізична зйомка дала змогу вченим побачити контури стародавніх будинків, кварталів, усього поселення.

На сьогодні воно — найбільше з розвіданих трипільських великих поселень у Європі (його площа — 261 гектар), що мало більш ніж півтори тисячі різного розміру та призначення споруд. Воно було оточене ровом глибиною до чотирьох метрів (вважається, що то був палісад), і саме завдяки геофізичній зйомці вдалося дізнатися, що такий об’єкт взагалі існує. Рів, довжина якого — кілька кілометрів, викликав закономірний інтерес, оскільки, з одного боку, це найбільша фортифікація у такого типу поселеннях, з іншого — він є результатом колективних зусиль давніх людей, які не мали металевих знарядь, тобто його вирито кам'яними і дерев’яними інструментами без застосування навіть міді.

Про результати роботи експедиції ще до наукової конференції детально розповів один зі співдиректорів науково-дослідницького проекту Михайло Відейко:

— Основні результати проекту полягають в отриманні нової наукової інформації стосовно величезного поселення трипільської культури біля села Небелівки. Значення цих результатів було оцінене іноземними колегами як «друга фаза революції у вивченні мегапоселень».Саме такі слова є в заголовку статті, опублікованій у престижному European Journal of Archaeology. Власне, сама «революція» була розпочата українськими археологами ще в 70-ті роки ХХ ст., з початком проекту цей процес отримав нове дихання: застосування сучасних техніки, методів досліджень, фінансування всього цього, про що останні 20 років ми могли лише мріяти. Серед тих результатів, на яких слід зупинитися окремо, варто назвати отримання плану небелівського поселення за допомогою магнітної зйомки, розкопки 2012 року великого храму, відкриття 2014 року палісаду (захисної споруди) навколо поселення і виявлення горна — печі для випалу посуду. Таких горнів за понад 100-літню історію вивчення трипільської культури маємо декілька, і небелівський має найкращу збереженість. І до того ж він найдавніший серед подібних знахідок (до речі, в Європі загалом також). Не можна не згадати про поповнення першокласними, а часом унікальними експонатами фондів Кіровоградського обласного краєзнавчого музею (найбільший з них — вівтар з небелівського храму), перспективи створення заповідника в Небелівці, обласного археологічного музею.

Завдяки багаторічній міжнародній дослідницькій програмі ми маємо достатньо аргументів і фактів, які, маю надію, будуть достатнім аргументом для того, аби внести Небелівку до списку об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО. Кілька років тому я вже обговорював можливість включення трипільських поселень-гігантів, хоча б декількох, до цього списку з німецькими колегами, які мають досвід підготовки необхідної документації стосовно римського лімесу на Рейні — решток прикордонних укріплень. Так от, вони вважають вирішення «трипільського питання» цілком реальним і навіть запропонували свою допомогу, тим паче, що ми співпрацюємо у спільному дослідницькому проекті. Маю надію, що в найближчі роки ця тема матиме успішне продовження.

Це є також приводом до розширення трипільських досліджень на Кіровоградщині. Адже цікаво дізнатися, де жили предки трипільців, які збудували селище біля Небелівки. Ще у 20-30 роки ХХ ст. було відкрито поселення, причому не маленьке, понад 100 га, біля села Володимирівки. Є попередні підстави вважати, що до Небелівки перебралися саме тамтешні мешканці. Було б надзвичайно цікаво і план цього поселення зробити, і розкопки, на доповнення до тих, що були там раніше, провести. Тут дуже б придалися можливості німецьких колег, які мають відповідну техніку, здатну зробити план десь за кілька тижнів.

Де трипільці у цих краях взагалі починали жити? Маємо дані з давніх розвідок, а ще більше від сучасних краєзнавців, що їхні сліди є в Гайворонському та Ульяновському районах. І сліди дуже давні, на тисячу років давніші за Небелівку. Там, на Південному Бузі, теж слід проводити дослідження, особливо зважаючи на ту шкоду, яку завдали місцевим трипільським поселенням «чорні» копачі, які заради перепродажу трипільських артефактів колекціонерам вже знищили чимало давніх жител. На деякі давні поселення наступають кар’єри — і на Південному Бузі, і в Новомиргородському районі. Я бачу перспективи долучення до наукових програм археологічних досліджень на Кіровоградщині колег, і не лише з Німеччини, але і з Польщі та інших країн. Тим більше, що підписана Угода про асоціацію між Україною та ЄС відкриває для цього можливості, якими науковці мають скористатися. Зрештою, археологія була і буде наукою міжнародною, без кордонів, адже їх не було у ті стародавні епохи, які вивчають дослідники.

 

У Небелівці ще копати і копати

До реєстру найцікавіших знахідок з трипільських пам’яток завдяки розкопкам у Небелівці, окрім названих Михайлом Відейком, долучено хрестоподібний вівтар, який уперше вдалося взяти монолітом та реставрувати, відновити систему його декору, мініатюрну спіральну підвіску, колекції різноманітного керамічного посуду та ритуальних керамічних виробів.

Як зазначили вчені на міжнародній науковій конференції в Кіровограді, ще декілька років тому ніхто і гадки не мав про трипільські храми, укріплення поселень-гігантів та гончарні горни. Це ті елементи, які вирізняють феномен протоміст від буття звичайних сільських поселень. Вони також наголосили, що варто зробити наступні кроки з музеєфікації археологічної спадщини, початок яким покладено успішним збереженням давнього вівтаря та роботою з гончарним горном. З часом на зміну сотням відвідувачів розкопів у Небелівці можуть прийти тисячі і тисячі відвідувачів археологічного музею, заповідника в Небелівці. Для його створення можуть бути використані знахідки, віднайдені під час проведення міжнародного проекту «Early urbanism in Europe?: the case of the Trypillia mega-sites».

Валентин Собчук так підсумовує його результати:

— Небелівку можна буде досліджувати ще сотні років, тож роботи вистачить багатьом археологам. Завершений міжнародний проект — це, по суті, перша реальна значна інвестиція в дослідження об’єктів культурної спадщини на Кіровоградщині. Це наш великий загальний іміджевий проект, який може відіграти важливу роль у приверненні уваги до області та Кіровограда не лише науковців, а й численних туристів.

Ми, місцеві археологи, вже звикли до роботи у складі міжнародної експедиції. Тож сподіваємося, що, можливо, Бісерка Гейдарська ще повернеться до подальшого вивчення Небелівки, адже там ще копати і копати.

Результати зустрічі Михайла Відейка з Джоном Чапменом стали і для українського науковця, і загалом для Кіровоградщини надзвичайно плідними. Михайло Відейко реалізував свої наукові прагнення, а жителі області побачили, що ми маємо неоціненні скарби, частина з яких тепер знаходиться в обласному краєзнавчому музеї. Побачили, що в об’єкти культурної спадщини також можна інвестувати, і ці інвестиції вже дали й надалі даватимуть плоди протягом багатьох років. Осмислення проведеної роботи і результатів проекту надалі відбуватиметься у вигляді багатьох книжок його учасників, зокрема й Михайла Відейка, який є дуже плідним автором. А також у створенні фільму, виставки про експедицію та в запланованій книзі вчених-археологів з Великої Британії.

 

Юрій ЛІСНИЧЕНКО

Прочитано 2179 раз
  • Печать
  • Оцените материал
    (11 голосов)

Комментарии  

0 #1 Maxss 15.01.2016 20:53
Парк Трипольской культуры в МАУП http://kiev-foto.info/ru/parki-i-skvery/1735-park-tripolskoj-kultury-v-maup
Цитировать

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

  1. Новое
  2. Популярное
  3. Случайное

Архив Материалов

« Август 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31      

Реклама на сайте

В каких сферах Вы сталкиваетесь с проявлением коррупции

судебные и правоохранительные системы - 47.1%
инфраструктура бизнес - 31.4%
вузы и больницы - 21.6%

Всего голосов:: 51
Голосование по этому опросу закончилось в: августа 31, 2015

Интересные Мысли

Ошибка: Нет статей для вывода на экран