Сегодня 18.11.17, Сб 3:07
Облачно

6°C

Кировоград

Облачно

step up logo



Поиск 

Вторник, 25 августа 2015 07:39
ЧВЕРТЬ СТОРІЧЧЯ НА СЛУЖБІ ГРОМАДІ

Двадцять п’ять років тому, 22 липня, вийшов перший номер вісника Кіровоградської міської ради «Вечірня газета». З того часу вона є невід’ємною частиною медійного ринку Кіровоградщини, за цей час видання здобуло поціновувачів свого слова в різних куточках області.

Очолює видання головний редактор Олена Колесникович, яка й розповіла читачам нашого інтернет-видання stepup.press («Крок уперед») про історію створення тижневика, його розвиток, нинішній творчий колектив газети, його роботу й свій шлях журналіста.

— То з чого, Олено, все починалося? Хто, які події породили «Вечірню газету»?

— Про це дуже добре розповідає другий її редактор Сергій Запорожан. Тож я переповім історію створення газети з його слів. У 1990-му році в СРСР тривала горбачовська Перебудова. На XXVII з’їзд КПРС їздили делегати як від Демократичної платформи в Компартії, так і звичайні ортодоксальні комуністи. Після того, як зі з’їзду повернулися його кіровоградські делегати, у міській раді виникла невелика група депутатів, альтернативна затятим комуністам, які ініціювали створення газети Кіровоградської міської ради. І запропонували формат вечірньої газети. Таке рішення й було прийнято на сесії міської ради. Редактором видання було запропоновано стати депутатові міської ради, журналістові «Кіровоградської правди» Володимирові Вакуличу. Почалося формування редакційного колективу, до якого увійшли Микола Семенюк, Ніна Пташкіна з «Кіровоградської правди», Петро Селецький з «Молодого комунара», Сергій Запорожан, який до того працював учителем, та декілька інших осіб. Перший номер газети вийшов 22 липня 1990 року, хоча його випуск планували на 16-те.

Колектив з восьми – десяти осіб робив газету свіжою, альтернативною, представляв різні думки. І вона зразу стала популярною, хоча один її примірник коштував удесятеро більше від інших газет. Коли ті — 3–5 копійок, то «Вечірню газету» продавали за 30. І весь восьмитисячний тираж одразу розходився. Номери, які редакція вважала найцікавішими, видавали дванадцятитисячним тиражем. І їх теж розкуповували. Редакція запровадила альтернативну поштовій систему розповсюдження. Газету продавали школярі, студенти й інші охочі на вулиці, у транспорті. Такий спосіб продажу тоді був незвичним. І цим газета теж привертала до себе увагу.

У першій половині 1990-х «Вечірня газета» виходила по три, чотири рази на тиждень. Потім редакція знову поверталася до щотижневого формату. Але завжди була цікавою, завжди привертала увагу кіровоградців, була високотиражною. У ній розпочинали свою журналістську діяльність нині відомі в місті працівники ЗМІ Дмитро Кобець, Любов Попович, Олег Шверненко, Олег Бондар, Ігор Крушеницький, Роман Любарський, Леонід Багацький та інші.

Виникнувши під час перебудовних процесів, які охопили в той час увесь простір колишнього Радянського Союзу, становлення національної свідомості українського нараду з початком проголошення незалежності нашої держави, видання крокувало в ногу з часом. Коли старі комуністичні видання зникали, а утворювались нові — демократичного спрямування, саме«Вечірня газета»стала справжнім дзеркалом усіх процесів, що відбувалися в Кіровограді, області й країні загалом.

— Журналістів, яких Ви назвали, нині не потрібно особливо представляти, адже це — відомі в нашому місті працівники газет, телебачення й інших засобів масової інформації. А хто зараз створює газету?

— Нинішній склад журналістського колективу«Вечірньої газети» завжди тішить читача гострими, високохудожніми матеріалами, репортажами, інтерв’ю з відомими в обласному центрі людьми, гостями Кіровограда, історичними розвідками тощо.

Ставлячи собі за мету в повному обсязі висвітлювати роботу владних структур, депутатського корпусу міської ради, журналісти знаходять цікаві теми та способи подачі матеріалів, щоби читач мав повне розуміння того, як вирішується доля громади, які рішення впливають на її розвиток, а також мав змогу вплинути на прийняття того чи іншого рішення через діяльність численних громадських об’єднань, виступи тощо. Жодному дописувачеві не було відмовлено у висловлюванні на сторінках газети. Тому «Вечірня газета», будучи міським виданням, з року в рік знаходить все нових і нових прихильників.

Читачам цікаві сюжети на кримінальну тему, а також розповіді про неординарних земляків, які для них готує Віктор Крупський. Знавцем мистецького та культурного життя міста, а також промислового розвитку місцевих підприємств зарекомендував себе Юрій Лісниченко. Досвідчений журналіст Оксана Верстюк висвітлює широкий спектр міського життя: від проблем та досягнень місцевої медицини, освіти, комунального господарства до кожної окремої думки з приводу розвитку місцевої громади міського голови та представників депутатського корпусу Кіровоградської міської ради. Роботи фотокореспондента Олега Шрамка неодноразово ставали переможцями різноманітних творчих конкурсів. Його репортерське вміння вихопити миті буденних подій, і тим самим закарбувати їх в історії, привертає увагу поціновувачів фотомистецтва. Злагодженості нашій роботі додають верстальник Сергій Толмачов, літературний редактор Світлана Надутенко, головний бухгалтер Ольга Шпак та кур’єр Наталія Погрібна.

Колектив «Вечірньої газети» хоч і невеликий, але єдиний у прагненні зробити газету цікавою для читача, змістовною та актуальною. Свідченням творчого підходу наших працівників до виконання професійних обов’язків є те, що наш колектив неодноразово перемагав у творчих журналістських конкурсах, отримував подяки від різноманітних владних структур, громадських організацій тощо, нас нагороджували різноманітними грамотами. Та найголовніше те, що газету шанують і люблять кіровоградці, яким ми вдячні за це.

– Олено, розкажіть, яку роль відіграє журналістика у Вашому житті і яким був Ваш шлях до професії журналіста…

— Я завжди вважала: дуже важливо, щоб людина займалася в житті тим, від чого вона отримує задоволення. У мене багато знайомих, які здобули ті спеціальності, що вважаються престижними, «грошовими», або ті, що вступили до інституту на певний факультет тільки через те, що легше було скласти іспити. Однак вони не є щасливими, бо ходять на роботу, як на каторгу. А для мене моя робота – справжній кайф.

Ще зі школи знала, що хочу бути саме журналістом. У сім років зробила щось на зразок газети про життя нашої родини, як я розумію тепер, зверставши її за всіма правилами, з основним матеріалом-сенсацією та великою фотографією. Вивісила її в коридорі нашої квартири. Перші справжні публікації писала ще в 11-му класі для місцевих газет, готувала статті (і саме для «Вечірньої газети»!), навчаючись у педуніверситеті. Можливо, певну роль відіграло те, що один мій дідусь Іван Брасло був військовим кореспондентом. Що цікаво: ще в дев’яностих роках саме у «Вечірній газеті» було надруковано статтю про мого другого дідуся Олександра Горошка журналіста Володимира Бабича – нині заступника редактора газети «Народного слова», в якій я почала свою трудову діяльність у той же день, як отримала диплом. І це був день народження мого дідуся – військового кореспондента. Ось такий збіг обставин, а скоріше — доля.

У журналістиці мене приваблює те, що кожного дня ти буваєш у різних іпостасях – відвідуючи, наприклад, молокозавод, бачиш, як виготовляють молочні продукти, спілкуючись із працівниками водоканалу, пізнаєш нюанси їхньої роботи. Щодня дізнаєшся про щось нове, розвиваєшся. Особливо приємно, коли від твоїх публікацій є користь. Так було, коли свого часу, у тому числі і завдяки моїм критичним статтям, звільнили кількох керівників інтернатів, які обкрадали дітей-сиріт, один з них примушував дітей працювати у своєму обійсті…

— Що, на Вашу думку, насамперед вирізняє журналіста з кола представників інших професій?

— Певний скептицизм, допитливість, уміння аналізувати, мати певний обсяг знань в усіх сферах, системність мислення. А ще журналістові має все бути цікаво — тільки тоді він зможе написати статтю, яка стане цікавою і для інших.

— Чи відіграватиме й надалі в нашому суспільстві комунальна преса ту вагому роль, яку вона виконувала досі?

— Комунальна преса, на мою думку, і надалі відіграватиме важливу роль. Адже громада має право знати, як і на що влада спрямовує кошти платників податків, як вона вирішує проблеми, пов’язані з життєдіяльністю інфраструктури міста, має звітувати перед виборцями про програми, які вона втілює в життя. Є й чимало регуляторних актів, які відповідно до законодавства необхідно оприлюднювати в друкованих ЗМІ, і ці рішення — соціально важливі. Йдеться і про тарифи, і про правила благоустрою, і про податкові ставки на місцеві види податків тощо. Є й виховні, патріотичні, освітні моменти. Скажімо, навряд чи приватну газету зацікавить публікація про передовий досвід колективу певної школи чи дитячого садка. Комунальна газета все це висвітлює, і це корисно, бо вона поширює позитивний досвід цих колективів. Саме комунальні ЗМІ друкують найбільшу кількість історичних матеріалів, зокрема про історію краю, видатних особистостей-земляків, і в цьому теж є позитив.

– І насамкінець: яким є кредо команди «Вечірньої газети»?

– Кредо «Вечірньої газети» — оперативно, якісно, об’єктивно.

Спілкувалася Оксана ЧІКАНЧІ  

Прочитано 1451 раз
  • Печать
  • Оцените материал
    (8 голосов)

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

  1. Новое
  2. Популярное
  3. Случайное

Архив Материалов

« Ноябрь 2017 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30      

Реклама на сайте

В каких сферах Вы сталкиваетесь с проявлением коррупции

судебные и правоохранительные системы - 47.1%
инфраструктура бизнес - 31.4%
вузы и больницы - 21.6%

Всего голосов:: 51
Голосование по этому опросу закончилось в: августа 31, 2015

Интересные Мысли

Ошибка: Нет статей для вывода на экран