Сегодня 25.01.20, Сб 11:31
Чисто

-7°C

Кропивницкий

Чисто

step up logo



Поиск 

×

Предупреждение

JUser: :_load: Не удалось загрузить пользователя с ID: 5376
Среда, 11 ноября 2015 09:32
КІРОВОГРАДСЬКІ ХУДОЖНИКИ: ІГОР СМИЧЕК

Нещодавно, а саме напередодні Міжнародного дня художника, в залах художньо-меморіального музею О.О. Осмьоркіна було презентовано персональну виставку члена НСХУ, талановитого кіровоградського митця Ігоря Смичека. Вона проходить у рамках проекту «Лауреати обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна».

 

Понад 30 живописних творів розповідають нам про творчі пошуки художника останніх років. Ці пошуки спрямовані на подолання усталеного «ортодоксального» бачення і розуміння творів живопису як продукту двовимірного світу. Що вповні вкладається в систему постмодернового розвитку сучасного мистецтва.

 

Дивлячись на дивовижні кольори та композиції робіт Ігоря Смичека, перш за все, вражає його загадково-яскравий метафоричний стиль, стиль, який іноді близький до театральної декорації, або до кольорової ілюстрації творів Поля Верлена, Артюра Рембо, Мілорада Павича чи Івана Цанкара. Недарма ж Ігор Володимирович навчався колись як художник-графік у Львівському поліграфічному інституті.

 

Найпершим найяскравішим враженням в його дитинстві стала зустріч з дядьком Віктором, який повернувся в Кіровоград після служби на Тихоокеанському флоті. Тоді він подарував хлопчику іграшковий пароплав, що працював від батарейки. На той час така іграшка була в дивину. Випробовували його на Інгулі – якраз навпроти нинішньої дитячої художньої школи, наприкінці 1950-х – на початку 1960 там був міський пляж. В одну з трьох труб цього «лайнеру» дядько Віктор вставив недопалок «Біломору». Коли корабель поплив і пустив справжній дим, це було дивовижно. Ця романтична картина назавжди залишилася для Ігоря символом свободи і нових відкриттів. А з дядьком він і понині підтримує добрі стосунки.

 

Дитсадок на вулиці Луначарського, куди водили малого Ігоря, в місті називали «гарнізонним». На його подвір’ї в затишному кутку в паркані колись вивалився дебелий гранітний камінь. Там була потаємна «печера». Там разом з майбутнім вертолітником Сергієм Зимогоровим вони влаштовували двобої лицарів, яких самі виготовляли з пластиліну. А ще – гарматки з патронних гільз, котрі насправді стріляли дробинками за допомогою зшкрябаної з сірників сірки та розжареної голки. Батько Ігоря працював актором театру Кропивницького, тому не мав доступа до зброї, як батько Сергія, і не міг зробити йому з гільз непереможного, закутого в панцир, лицаря.

 

Гарних «магазинних» іграшок в його дитинстві було обмаль. Це згодом спонукало хлопчика виготовляти їх самому. Він знаходив або обмінював вцілілі частини від іграшок – в основному рами з передніми колесами, що мали поворотний пристрій, ставив на них моторчик з приводом до коліс та каркас, який вигинав з розігрітої над газовою плитою пластмаси. Хоча у його виконанні ця іграшка більше нагадувала мікрокартинг. Далі були кораблі, котрі «Юний технік» (був такий значок-відзнака в ті часи) Ігор Смичек спочатку вирізував і видовбував з дерева, а коли з’явився пінопласт, – з цього матеріалу. Так, наприклад, усіх друзів та батьків здивувала виготовлена ним двопалубна трищоглова каравела ХVII сторіччя.

 

Потім пішли вже дорослі іграшки – луки, арбалети, саморобні ракети, вибухові речовини тощо. Хлопці з дворів найближчих чотирьохповерхівок (а на той час родина Смичеків вже мешкала по вул. Володарського) за прикладом Робін Гуда влаштовували змагання: хто першим поцілить в яблуко. Він не був тихонею, хоч і брав домашні уроки музики, до речі, студіювала його одна з учениць Густава Нейгауза. «Схованки», «Козаки-розбійники», «Партизани і німці» – ігри, якими захоплювалася дітлахи до того історичного моменту, коли радянські ідеологи винайшли військово-патріотичну гру «Зірниця».

 

А олівець Ігор вперше взяв до рук приблизно в три рочки. Звісно, початкові спроби були в стилі «точка, точка, два крючечка…». Та ось одного разу уяву маленького митця захопив крейсер «Аврора», зображений на обгортці «Балтійських кільок в томаті», побачених в магазині. Він потяг за руку батька і змусив хутко повернутися додому, щоб малювати. Певно, «Аврора» на тому малюнку остаточно переконала батьків в тому, що хлопчик має гарні здібності – вони почали водити його на приватні зайняття до Есфірі Григорівни Білецької. На той час вона якраз займалася організацією першої в Кіровограді дитячої художньої школи. І коли та була створена, почала брати на уроки Ігоря, хоча він і не підходив за віком для офіційного навчання. Другим, хто підкорив творчу уяву хлопчика, був молодий кіровоградський художник Володимир Волохов. Запахи олійних фарб та чарівливий процес їх накладання на полотно, яке той реставрував в домі батьків, яскраво відобразилися в пам’яті. До того ж художник приділив увагу дитячим малюнкам і дещо підказав «початківцю».

 

Закінчивши вісім класів загальноосвітньої школи, Ігор отримав чимало рекомендацій та порад для вступу в Одеське художнє училище ім. Грекова. Коли він поїхав складати іспити, батьки вже були на гастролях в Башкирії, тому проводжала онукабабуся. Вона намагалася дати Ігореві 50 карбованців на непередбачувані витрати. Це настільки зворушило його, що він відмовився, адже розумів, що бабуся заощадила їх зі своєї скромної пенсії.

 

Навчання в училищі давалося легко. Переважну більшість часу навчального плану тоді витрачали на практичні роботи з усіх видів зображувальних технік. Першим його наймасштабнішим твором того періоду стало панно, що прикрасило Бєлгород-Дністровськийрибний технікум. Між іншим, екзамен за другий курс студент Смичек не здавав. Чому? Тому що коли треба було щось терміново оформити, партія казала «Треба!», а Василь Петрович (директор училища)відповідав «Єсть!». Так одного разу Ігорю разом з товаришем довелося квапним порядком оформлювати військовий аеродром під Вознесенськом до приїзду маршала Гречка.

 

Суворий академізм, якого дотримувалися в училищі, вже тоді не влаштовував здібного художника з оригінальним баченням світу. А коли він познайомився з Михайлом Безсмертним (колишнім льотчиком-винищувачем, що потрапив в катастрофу, дивом вижив, але залишився інвалідом), котрий був найстаршим серед студентів «Грековки», й зовсім захопився авангардизмом. Те, що малював і ліпив Безсмертний було проти правил, але приголомшливо красиво. Недарма ж директор, ставлячи йому «двійку», забирав найкращі роботи у фонд училища.

 

Одеса-мама стала для Ігоря Смичека першою справжньою сходинкою у великий світ мистецтва. Завдяки магазину «Дружба», де завжди були виставлені книжкові новинки, альбоми з творами великих живописців та платівки з шедеврами музичної класики, він розсував обрій академічного викладання мистецтв. А наполеглива робота в майстернях відточувала техніку. Наприклад, вечірні рисувальні класи з 19-ї до 24-ї години завжди проходили під класичну музику. А понад усе чого варто було спілкування з неординарними однокашниками? Такими, скажімо, як майбутній ієромонах Володимир Теодор чи майбутній голова Вінницької організації НСПУ Леонід Гринюк.

Навчання в «Грековці» заклало велике підґрунтя для подальшого розвитку митця. Саме тут він почав ідентифікувати себе як українець. Що спонукало здійснити разом з товаришем етнографічну експедицію в Карпати.

 

Після закінчення училища Ігоря одразу ж запросили на роботу в Кіровоградську дитячу художню школу. Та через рік за призовом пішов він звідси до лав РА. В Радянській Армії продовжував шліфувати свій талант – служив художником-оформлювачем при клубі однієї з військових частин у Володимирі-Волинському. Тут наполегливо займався графікою. Але потай від начальства. Коли писав гасла, транспаранти та портрети членів Політбюро. Цю техніку обрав саме через те, що вона не вимагала багато матеріалів та інструментарію. Коли хтось стукав до його робочої кімнати, папір, туш, перо чи олівець легко можна було сховати в шухляду. Найкращі графічні роботи того часу Ігореві вдалося зберегти. Як і ті, що довели його обдарованість під час навчання у Львівському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова. І колись, в наступний ювілей, вони певно потраплять до ретроспективної виставки.

 

Сьогодні ж можна відверто заявити: Ігор Смичек немало цінного та цікавого зробив в мистецтві, пройшовши шлях від традиційного реалізму до реалізму новітніх форм живопису. Творча незаспокоєність, потяг до експерименту в колористиці, у формі та в перспективі показали, що художник виробив власні концептуально-філософські принципи, відкрив нові зображувально-виражальні засоби. Він вважає: «Те, що нині називають реалізмом в мистецтві, правильніше було б називати натуралізмом або ілюзіонізмом. Але це не має ніякого відношення до справжнього реалізму. Тому що наше око сприймає світ ілюзорно». В основі його новітніх розробок відношення до зображувальної площини. Тим самим митець прагне розкрити нові виміри в живопису. В останні десять років він перебуває в пошуку можливостей передачі в мистецтві четвертого виміру – часу, який схопити і зберегти на полотні дуже важко. Але можливо. За творчі пошуки у напрямку сучасного образотворчого мистецтва та вагомий вклад в образотворче мистецтво Кіровоградщини 2009 року Ігор Смичек став лауреатом обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна у номінації «Новітні спрямування».

 

На виставці, що розгорнута в музеї Осмьоркіна, представлені малярські та графічні твори художника. Вони сповнені тонкого гумору, самоіронії, філософських підтекстів та літературних алюзій. В них автор не вдається до точного зображення оточуючого світу, для нього не важливі деталі. Та якщо ви потрапите у виставкову залу, раджу вам придивитися до картин «Човни і місяць», «Жінка в кімоно», «Глечик і квіти», «Кіт-офіціант», «Мати і дитина» та інших. Можливо, ви побачите на них когось із знайомих, або згадаєте відомих літературних героїв. А можливо відчуєте те, що висловив один з відвідувачів: «Наш світ порівняно з цим такий сірий і метушливий, що мені хотілося б жити серед образів, котрі створив художник».

 

Коли я вперше познайомився з художником, майже одразу відчув, що це неординарна людина. І за манерою говорити, і за манерою грати на гітарі, на сопілці, на окарині, і за добором книжок в його бібліотеці. А ще мені поталанило чимало разів спостерігати, як працює майстер. Це дивовижний процес! Починаючи від точки відліку, від першого мазка на полотні, від розтяжки кольорів і закінчуючи несподіваною зміною акцентів, тобто переробкою. Іноді здавалося, що Ігор розмовляє чи то з картиною, чи то з тим простором, який він хоче поєднати з часом в межах своєї роботи. А іноді він насправді щось мугикав собі зтиха, наче умовляв: «Та віддай же мені нарешті той блік (ту рефлексію, те сяйво)». І згодом отримував жадане.

 

Отже, не пошкодуйте часу, подивіться виставку «Художні лабіринти Ігоря Смичека». Кожен знайде на ній щось своє – хтось почує відлуння романтизму, хтось зарядиться експресією кольору, хтось спробує розшифрувати символи і знаки образної системи митця.

 

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ.

 

 

Кіровоградці мають унікальну нагоду зазирнути в паралельний світ. ФОТО
 
З нагоди професійного свята художників у Кіровоградському музеї імені художника-земляка Олександра Осмьоркіна відкрилася виставка картин Ігоря Смичека. Він член Спілки художників України, викладач Кіровоградської художньої школи, ілюстратор книг, а також віднедавна – активний пропагандист творчості засновника українського реалістичного театру Марка Лукича Кропивницького, разом з колегами створив навіть фільм про нього. Це захоплення не випадкове, бо театральний світ Ігор Володимировичу близький з дитинства. Його батько багато років був актором Кіровоградського театру імені Кропивницького, а мама – там же концертмейстером.
Стиль робіт Ігоря Смичека точно можуть визначити лише фахівці, але в будь-якому разі це не реалізм. Люди, предмети, пейзажі передані автором іноді диспропорційно, з неприродним поєднанням барв і часто загадковим сюжетом. На полотні – переважно фантастичні образи з ухилом у містику, астрал і таємничість. Відчувається, що художник неабияк цікавиться паралельними світами і можливо, навіть у них зазирає і хоче показати нам.
На багатьох роботах присутні тварини. Я поцікавилася, звідки така прихильність до фауни.
– Я суто міський житель, – відповів Ігор Володимирович, – і певно, ось ці котики, собачки, кози – то є ностальгія за тим, що бачу не так часто.
Ігоря Смичека привітали представники обласної та міської влади, колеги та знайомі. Серед них – художники Андрій Надєждін, Фелікс Полонський, Андрій Хворост, Сергій Шаповалов і близькі друзі Олександр Шулежко, Ніна Даниленко, Роман Любарський, Ольга Кизименко, Олександр Сікорський, Анатолій Авдєєв, Ігор Бур`янов. А викладачі та учні Кіровоградської музичної школи імені Нейгауза подарували художнику та всім присутнім концерт класичної музики. Особливе враження на публіку справило фанданго.
По закінченні вернісажу присутні не розійшлися, а вишикувалися до Ігоря Смичека в чергу за автографами.
Дана Готур
 
 
 
У Кіровограді відкриється виставка художника постмодерніста (АНОНС)
 
Музейний проект має на меті популяризацію творчості кіровоградських художників – лауреатів премії у номінаціях «національна традиція» та «новітні спрямування» і передбачає влаштування персональних виставок та видання каталогів з мистецтвознавчими статтями про митців та репродукціями їх кращих доробків.
На нинішній виставці представлено понад 30 живописних творів, написаних митцем в останні роки. Розглядаючи його картини, можна рівною мірою говорити, як про фолкмодерн, так і сюрреалістичні та метафізичні прояви в його постмодерністських мистецьких пошуках, в яких значну роль відіграє не скільки знак чи символ, як чуттєва метафора на грані живописного, театрального і літературного обрису.
Смичек Ігор Володимирович народився 24 листопада 1953 року в м. Кіровограді.
Член Спілки художників СРСР (1987), Член Національної Спілки художників України (1994).
Лауреат обласної премії в сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна в номінації  «новітні спрямування» (2009).
Закінчив Одеське державне художнє училище ім. М. Грекова (1973), Львівський поліграфічний інститут ім. І. Федорова (Українська академія друку) (1981). Викладачі: В. Овчинников, Ю. Чаришников.
Працює викладачем у Кіровоградській дитячій художній школі ім. О. О. Осмьоркіна.
Графік і живописець. Учасник всесоюзних, всеукраїнських, регіональных, групових і персональних художніх виставок.  
Автор оформлення та ілюстрацій понад 20-и книг. У 1980-х рр. художник плідно співпрацював з видавництвами Кишинева та Львова, де вийшли друком: «Мертві душі» М.Гоголя, «Пеппі Довгапанчоха» А. Ліндгрен, «Золотой луг» М. Пришвіна, «Різнобарвні казки» І. Зієдоніса, «Молдавські народні казки». У кіровоградських видавництвах були видані поетичні збірки «Розуміння історії» В. Шило (1998), «Свято врожаю» В. Могилюка (2004), повість «Перехресні стежки» І. Франка (2000), унікальний альбом з історії театру корифеїв «Театр Марка Кропивницького – минуле і сучасне» (автор – В. Шурапов, 2001).       
Твори зберігаються в фондах Дирекції виставок Міністерства культури України, Кіровоградського обласного художнього музею, художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна, приватних коллекціях.
Композиції відрізняються декоративністю художньої мови та наповнені романтичними настроями.
 
 
 
 
Персональна виставка творів члена Національної спілки художників України Ігоря Смичека до 60-річчя з дня народження [translations pending]
 
Ігор Смичек  народився 24 листопада 1953 року в Кіровограді.В 1969 році вступив до Одеського державного художнього училища ім. М.Б. Грекова, яке закінчив у 1973 році (викладач А.Г. Черняєв). В цьому ж році став викладачем Кіровоградської дитячої художньої школи (нині – Кіровоградська дитяча художня школа імені О. Осмьоркіна). З 1974 по 1976 рік служив в лавах Радянської Армії. З 1976 по 1981 рік навчався в Українському поліграфічному інституті ім. І. Федорова у Львові (викладач В.С. Овчинников та Ю.І. Чаришников). У 1982 році відбулась перша виставка графічних творів художника в Кіровограді. З цього ж часу та по теперішній час працює викладачем Кіровоградської дитячої художньої школи. Як талановитий викладач виховав чисельну плеяду здібної молоді. Ігор Володимирович – член Національної спілки художників України та Національної спілки театральних діячів України.
І. Смичек – один з провідних графіків на Кіровоградщині, його творчість багатогранна – від мистецтва книги до монументального та станкового малярства.
У 1980 роках у видавництвах Кишинева та Львова виходили книжки з його оформленням: «Мёртвые души» М. Гоголя, «Пепі Довгапанчоха» А. Ліндгрен, «Золотой луг» М. Пришвіна, «Різнобарвні казки» І. Зієдоніса, «Молдавські народні казки». У кіровоградських видавництвах були видані альбом «Театр Марка Кропивницького – минуле, сучасне» (автор – В. Шурапов, 2001); поетичні збірки «Розуміння історії» В. Шило (1998), «Свято врожаю» В. Могилюка (2004); повість «Перехресні стежки» І. Франка (2000). І. Смичеком створено емблему Всеукраїнського свята театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти», ним розроблялось оформлення сцени театру та філармонії.
Роботи художника експонувались на всесоюзних та республіканських художніх виставках, зокрема, на виставках «Львівські художники книги» (м. Львів, 1978), «Від макету до книги» (м. Львів, 1983), на IV Республіканській виставці ілюстрацій та книжкового оформлення «Художник і книга» (м. Київ, 1986), ІІ Всесоюзній виставці книжкової ілюстрації  (м. Москва, 1986).
І. Смичек - постійний учасник збірних обласних та міських тематичних виставок. Неодноразово митець експонував свої персональні виставки у м. Кіровограді.
В обласному художньому музеї у жовтні 2002 року була відкрита виставка графічних творів художника, а в грудні 2003 року відкрилась виставка малярських полотен Ігоря Смичека до 50-річчя з дня народження.
У 2008 році Ігор Володимирович брав активну участь у створенні портретів видатних земляків для Всеукраїнського музейного проекту «Українці  у світі».  Проект, заснований за ініціативи Президента України, об’єднує зображення найвидатніших представників української нації та експонується у Центрі ділового та культурного співробітництва «Український дім» в м. Києві. У 2009 році ці роботи були представлені на виставці в обласному художньому музеї до 70-річчя Кіровоградської області.
В останні роки декілька персональних виставок митця було відкрито у Кіровоградській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Д. Чижевського: виставка «Інтимні міста» (2011), виставка живопису (2012) та книжкової графіки (2011).
Роботи художника зберігаються в музейних зібраннях України та приватних колекціях України, Росії, Молдови, Болгарії, Німеччини, Ізраїлю, Японії та США.
Художник був нагороджений численними грамотами та відзнаками, серед яких почесна грамота Міністерства культури і мистецтв України (2005), грамота Національної спілки художників України (2005, 2009), грамота Кіровоградської міської ради (2009), грамота облдержадміністрації (2010).
За творчі пошуки у напрямку сучасного образотворчого мистецтва та вагомий вклад в образотворче мистецтво Кіровоградщини у 2009 році Ігор Смичек став лауреатом обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна у номінації «Новітні спрямування».
На виставці, що відкрилась в обласному художньому музеї представлені переважно малярські твори художника. В них автор не вдається до точного зображення оточуючого світу, для нього не важливі деталі. Художник вважає, що справжнім критерієм оцінки творчого доробку митця є майстерність у поєднанні духовних завдань з конкретним матеріалом.
На відкритті виставки до фондів обласного художнього музею І. Смичеком була подарована робота «Європа» (2013).
Анатолій Кімнатний – завідуючий відділу Кіровоградського  обласного художнього музею – картинної  галереї Петра Оссовського «Світ і Вітчизна»
 
 
 
 
 
Художні лабіринти Ігоря Смичека
 
Віта Чернова, директор художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна 
В художньо-меморіальному музеї О.О.Осмьоркіна до Дня художника відкрито персональну виставку творів відомого кіровоградського художника члена Національної Спілки художників України І.В.Смичека в рамках започаткованого музеєм мистецького проекту серії художніх виставок «Лауреати обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна». 
 
Під час урочистостей відбулася також презентація каталогу «Художні лабіринти Ігоря Смичека», в якому вміщено мистецтвознавчу статтю про творчість митця та кольорові репродукції його живописних та графічних творів. 
Смичек Ігор Володимирович народився 24 листопада 1953 року в Кіровограді. Є членом Національної Спілки художників України (1994), лауреатом обласної премії в сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна в номінації «новітні спрямування» (2009). Вже багато років успішно працює викладачем у Кіровоградській дитячій художній школі ім. О.О.Осмьоркіна.
І.В.Смичек у свій час закінчив Одеське державне художнє училище ім. М.Грекова (1973), а згодом Львівський поліграфічний інститут ім. І.Федорова (Українська академія друку) (1981). Цікаво, що під час навчання в цьому вузі він потоваришував з відомим нині українським письменником Юрієм Андруховичем, який відвідавши Кіровоград в 2012 році, презентував свою книгу «Лексикон інтимних міст», одним із героїв якої є художник, в Кіровоградській обласній універсальній наукові бібліотеці ім. Д.І.Чижевського саме на виставці творів свого друга не менш відомого графіка та ілюстратора книг Ігоря Смичека, який є автором оформлення понад двадцяти книжкових видань. 
 
Так, у 1980-х рр. художник плідно співпрацював з видавництвами Кишинева та Львова, де вийшли друком: «Мертві душі» М.Гоголя, «Пеппі Довгапанчоха» А.Ліндгрен, «Золотой луг» М.Пришвіна, «Різнобарвні казки» І.Зієдоніса, «Молдавські народні казки». А в наш час вже в кіровоградських видавництвах були видані: поетичні збірки «Розуміння історії» В.Шило (1998) та «Свято врожаю» В.Могилюка (2004), а також повість «Перехресні стежки» І.Франка (2000) і унікальний альбом з історії театру корифеїв «Театр Марка Кропивницького – минуле і сучасне» (автор – В.Шурапов, 2001). 
І.В.Смичек є ативним учасником всесоюзних, всеукраїнських, регіональних, групових і персональних художніх виставок. Його твори, які вирізняються декоративністю художньої мови та наповнені романтичними настроями, зберігаються в фондах Дирекції виставок Міністерства культури України, Кіровоградського обласного художнього музею, художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна, приватних коллекціях.
 
На нинішній виставці представлено понад тридцять живописних творів, написаних митцем в останні роки, також експонується чимало книг, ілюстрованих художником. 
Тож запрошуємо всіх кіровоградців та гостей міста завітати до художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна і здійснити своєрідну подорож художніми лабіринтами Ігоря Смичека.
 
 
Прочитано 3721 раз
    Оцените материал
    (1 Голосовать)

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Архив Материалов

« Январь 2020 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31    

Кого Вы хотели бы видеть следующим мэром города Кропивницкий?

Интересные Мысли

Ошибка: Нет статей для вывода на экран