Сегодня 25.05.18, Пт 10:29
Перем. облачность

17°C

Кропивницкий

Перем. облачность

step up logo



Поиск 

Среда, 31 января 2018 07:54
ТИТАН І ФАКТОР РОСІЇ: ЧИ ПРАЦЮЄ НА БЛАГО УКРАЇНИ ВІДІБРАНА У ФІРТАША СИРОВИНА?

Російським ЗМІ дуже подобаються заголовки штибу «Америка на титановому поводку», коли йдеться про потребу Сполучених Штатів у цій сировині.

 

Власне, про «поводок» першим заговорив керівник Carmot Strategic Group Даніель Макгроерті, чим дав росіянам розкішний привід для тролінгу і для власної втіхи. США дійсно мають потребу в титані, яку вони задовольняють, зокрема за допомогою російської компанії «ВСМПО-АВІСМА», котра є частиною корпорації «Ростех». Директор «Ростеху» Сергій Чемезов перебуває в американському санкційному списку, що, власне, і дає можливість російським мас-медіа помріяти про те, як «Путін виведе війну санкцій на новий, вищий рівень», іншими словами – перекриє Америці титановий «кисень».

Однак у цій історії цікавим є насамперед те, що в 2012 році компанія «ВСМПО-АВІСМА» придбала Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат, котрий розробляє Вовчанське родовище титаново-цирконових руд у Дніпропетровській області. Іншими словами, до Америки Росія продає український титан, а точніше – український ільменіт, тобто оксид титану, що є вкрай важливою сировиною для реалізації проектів у авіакосмічній галузі. При цьому статус-кво від 2012 року не змінився – на Дніпропетровщині все-таки хазяйнує «ВСМПО-АВІСМА».

Другий важливий момент: починаючи від 2016 року, ціни на титан пішли вгору, а це означає, що саме час нарощувати експортні обороти. І якщо у гонитві за наповненням казни уряд не гребує навіть тим, щоб ввести до переліку об’єктів, які підлягають приватизації, Національний цирк і Національну кіностудію імені Довженка, то реалізовувати свою сировину спраглій за титаном Америці, як то кажуть, і сам Бог велів. Проте, може, цього не велів хтось інший?

 

Від олігарха до олігарха

Донедавна титан, який видобувався в Україні, перебував під контролем олігарха Дмитра Фірташа. Ситуація змінилася три роки тому, коли Фірташу було відмовлено в подальшій оренді двох державних гірничо-збагачувальних комбінатів – Іршанського та Вільногірського. Згадані ГЗК були введені до складу створеної тоді ж Об’єднаної гірничо-хімічної компанії, котра перебуває у 100-відсотковій державній власності. Однак у Дмитра Фірташа все ще залишалися Міжрічинський гірничо-збагачувальний комбінат та «Валки-Ільменіт» – підприємства, що належали титановій імперії Group DF.

Однак навесні 2017 року Державна служба геології та надр України відкликала ліцензію на користування надрами у компанії «Валки-Ільменіт», а влітку слідчі дії з боку прокуратури паралізували роботу й Міжрічинського ГЗК. Що й казати, стосунки в нової влади з Дмитром Фірташем прохолодні, плюс до всього над ним тяжіє обвинувачення в тому, що він продовжує поставляти сировину до окупованого Криму. Говорилося про це давно, але переважно на неофіційному рівні. І тільки в червні минулого року слідчі з прокуратури АРК зробили обшуки і в компанії «Валки-Ільменіт», і на Міжрічинському ГЗК із вилученням майна та документації й арештом рахунків.

У судовому порядку звинувачення поки не підтверджені, хоча в генерального прокурора Юрія Луценка сумнівів щодо співпраці Group DF з окупованим Кримом немає. У самого ж Фірташа стверджують, що весь експорт продукції компанія здійснює відповідно до українського законодавства. Та як випливає з розслідування, проведеного виданням «Мінпром», і у «Валки-Ільменіт», і у великого хімвиробника «Кримський титан», що працює в Армянську на Кримському півострові, один і той самий формальний засновник – фірма Ukrainian Chemical Products. Як і один кінцевий бенефіціар – Дмитро Фірташ.

Однак самим лише Фірташем олігархат в Україні не вичерпується. На певному етапі в історію з титаном втрутився «колега» Фірташа Ігор Коломойський. Після того, як Іршанський та Вільногірський ГЗК перейшли до державної власності, а точніше – до Об’єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК), керувати ОГХК був призначений Руслан Журило, якого пов’язували з Коломойським.

Підстави для такого афілювання дійсно були: раніше Журило керував дочірніми підприємствами мільярдера. Нині сам Журило перебуває під слідством – за підозрою у розкраданні коштів ОГХК. Прикметно, що після призначення Журила російські мас-медіа сильно переймалися тим, чи зберігатиме «ВСМПО-АВІСМА» доступ до українського титану. Як засвідчив подальший розвиток подій, такі побоювання були даремними.

 

Фактор Росії

«ВСМПО-АВІСМА» почувається на наших теренах достатньо непогано, продовжуючи експлуатувати Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат. Чому так відбувається? Завдяки тісній співпраці зі світовими аерокосмічними гігантами, такими як, наприклад, Boeing, «ВСМПО-АВІСМА» вдалося уникнути західних санкцій. Відтак компанія з успіхом і завзяттям продовжує працювати і на «оборонку» ворожої до нас Росії.

Коли «ВСМПО-АВІСМА» купувала в 2012-му Демурінський ГЗК, вона планувала збільшити його потужності до видобутку ільменіту до 50 тисяч тонн на рік, проте війна на Донбасі зупинила ці інвестиційні плани, хоча й не змусила «ВСМПО-АВІСМА» піти з українського рудника. Генеральний директор корпорації Михайло Воєводін у недавньому інтерв'ю російському виданню «Комерсант» повідомив, що зараз цей комбінат виробляє 12-15 тисяч тонн ільменіту в рік і планів щодо нарощування його потужностей у власника наразі немає.

Це, звісно, дуже мало, адже раніше російська корпорація імпортувала з України близько 100 тисяч тонн ільменітової сировини на рік. Зараз вона цифру не розкриває. Втім, можна припустити, що цифра ця не набагато зменшилася. Змінилася лише механіка поставок. Та ж ОГХК, наприклад, продає свій товар німецькому підрозділу «ВСМПО-АВІСМА». При цьому більшість відвантажень ільменітового концентрату, видобутого в Україні, сьогодні відбувається не кінцевому споживачеві, а трейдерам-посередникам, іноді декільком, пов’язаним один з одним. Відтак, зазначає «Мінпром», простежити, куди вони доставляють ільменіт безпосередньо на переробку – в Крим, Росію або Китай – часом досить складно.

Чим же в цей час займається держава Україна? Власне, нічим. Спостерігає (або ні) за тим, як спритні ділки виводять стратегічно важливу сировину з її терен, перепродують трейдерам і підраховують бариші. До речі, згадуваний на початку Даніель Макгроерті назвав Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат «цікавим активом», а написали про це (як не дивовижно) знову ж таки ті самі російські ЗМІ. На жаль, те, що є потенційно цікавим для американців, мало хвилює українську владу. Інакше ситуація із засиллям російського бізнесу в нашій державі була б кардинально іншою.

 

Михайло Поживанов – голова Фонду муніципальних реформ «Магдебурзьке право», народний депутат України чотирьох скликань
Прочитано 1244 раз
    Оцените материал
    (2 голосов)

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

  1. Новое
  2. Популярное
  3. Случайное

Архив Материалов

« Май 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31      

Кого Вы хотели бы видеть следующим мэром города Кропивницкий?

Интересные Мысли

Борьбу с коррупцией надо начинать с самого верха. Ли Ю