Сегодня 22.05.19, Ср 12:47
Чисто

-7°C

Кропивницкий

Чисто

step up logo



Поиск 

×

Предупреждение

JUser: :_load: Не удалось загрузить пользователя с ID: 5376
Пятница, 15 мая 2015 09:04
ВОЛОНТЕРСЬКИЙ ФРОНТ

Волонтерство, себто добровільна неприбуткова діяльність фізичних осіб-волонтерів, спрямована на надання допомоги людям, що перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, завжди було притаманне українцям.  

Однак особливого розмаху в нашій країні цей рух набув під час Революції гідності та іще більше зріс із початком агресії Росії проти України в Криму та початком антитерористичної операції на сході країни проти російсько-терористичних військ. Як під час Другої світової війни СРСР не зміг би вистояти проти гітлерівської Німеччини без постачання Сполученими Штатами Америки, здебільшого на безоплатній основі, боєприпасів, техніки, продовольства і стратегічної сировини, зокрема нафтопродуктів, так і Українська армія, особливо в перші місяці російської агресії, не змогла б боронити країну без допомоги всіх громадян України, яку їй передавали й продовжують передавати волонтери.  

Кіровоградці добре пам’ятають події кінця 2013-го й початку 2014 року, коли на майдані Незалежності в Києві й тисячах майданів по всій країні люди вийшли з вимогою інтеграції з Євросоюзом та проти режиму Януковича. Сотні тисяч людей не лише протестували проти узурпатора-«проффесора», а й надавали різноманітну допомогу мітингувальникам — речами, коштами, провізією. Готували їжу, рятували поранених, надавали притулок, переховували від силовиків і тітушок. У Кіровограді символом такої безкорисливої допомоги може стати величезний самовар з дендропарку, гарячим чаєм з якого в морозні дні й ночі протягом декількох місяців на теперішній площі Героїв Майдану частували змерзлих протестувальників.

На жаль, втеча Януковича не стала завершенням трагічної (бо полягло багато українців різних національностей) і водночас оптимістичної (бо, нарешті, з’явилася надія на побудову демократичної, справедливої країни) сторінки української новітньої історії. Почалися інспіровані Росією збройні виступи на сході країни, інтервенція російських військ у Криму та в Донецькій і Луганській областях. А вистояти українським військовим і вижити населенню потерпілих районів країни допомогли й допомагають усі громадяни країни, які допомагають їм як можуть і чим можуть.

Наш «порятунок рядового Раяна», або Як уся область виручала СДК «Кіровоград»

У березні минулого року жителі області почали всіляко допомагати екіпажеві середнього десантного корабля (СКД) «Кіровоград», який разом з іншими кількома суднами Військово-морських сил України був заблокований у Криму, у селищі Новоозерному біля Євпаторії, російськими військами. Зокрема, кораблеві надали фінансову та продовольчу допомогу з Кіровограда, Новомиргородського району та від народного депутата України Станіслава Березкіна. Кіровоградські облдержадміністрація, обласна та міська рада звернулися до мешканців області й обласного центру з проханням надати посильну допомогу заблокованому в Криму екіпажеві СДК «Кіровоград», який у надзвичайно складних умовах під тиском російських військ залишався вірним присязі, даній українському народові, та захищав територіальну цілісність нашої країни (кошти можна було переказати на розрахункову картку штурмана СДК «Кіровоград» Олексієнка Олександра Івановича).

Народний депутат України Станіслав Березкін організував тоді відправлення для моряків дванадцяти тонн харчів на загальну суму 200 тисяч гривень (крупи, макаронні вироби, консерви, м’ясні вироби, сало, чай, кава, олія, питна вода тощо). Представник благодійного фонду Станіслава Березкіна «Добротвір» Геннадій Солдецький супроводжував цей вантаж до Криму. Він розповів, що під час в’їзду на півострів увесь вантаж мало не перевернули догори дриґом кримські беркутівці, російські козаки й «зелені чоловічки». І лише завдяки тому, що продукти було оформлено як гуманітарну допомогу від Кіровоградської обласної організації Товариства Червоного Хреста України, а на вантажному автомобілі була відповідна символіка, — його пропустили до Криму. Розвантажувати привезене довелося під прицілом російських снайперів, які розмістилися за триста метрів від корабля. Повернення додому також не стало для кіровоградців простою справою, адже про те, що вони передали вантаж на український корабель, уже знали «доброзичливці» на блокпостах, тож намагалися затримати автомобіль, забрали у водія права та його власні гроші.

Геннадієві Солдецькому вдалося дещо з побаченого у Криму зняти на мобільний телефон (записи на інших носіях стерли кримські беркутівці) та продемонструвати зняте на прес-конференції в Кіровограді. Журналісти побачили нашпиговані зброєю й агресивними окупантами блокпости, озброєних російських вояків, мітинги уздовж доріг проукраїнськи налаштованих кримчан.

Під час телефонної розмови, що відбулася на загаданій прес-конференції, командир СДК «Кіровоград» розповів, що завезених продуктів екіпажу вистачить на півроку (моряки-«кіровоградці» вирішили поділитися ними зі своїми сусідами — екіпажами морських тральщиків «Чернігів», «Черкаси» та великого десантного корабля «Костянтин Ольшанський») і запевнив, що команда екіпажу виконає свій обов’язок до кінця. За словами командира, до нього особисто з пропозицією здаватися ніхто не звертався, але вони надходили його вищому керівництву. Морякам за зраду пропонували квартири, збільшення зарплат та інші блага. Володимир Хродченко (командир корабля) також повідомив, що загалом ситуація навколо корабля стабільна, але вночі було відімкнено телевізійні трансляції, тож про новини команда корабля дізнавалася тільки з телефонних розмов. Капітан запевнив, що ніхто з команди не хоче стріляти, але якщо буде потрібно, то моряки будуть оборонятися й виконають свій військовий обов’язок.

Дванадцятого березня, солідаризуючись із військовослужбовцями Збройних сил України у Криму, передусім з військовими моряками, підрозділи яких складали значну частину українських військовиків на півострові, керівництво Кіровоградської міської ради на одному з флагштоків на майдані перед нею підняло стяг Військово-морських сил України...

Протистояння екіпажів українських військових суден з російськими окупантами у Криму завершилося тим, що більша частина моряків після захоплення цих кораблів залишилася вірною українському народові й повернулася на, як тепер кажуть, материкову Україну.

Не отримавши чіткого наказу від свого командування щодо подальших дій у надзвичайній ситуації, наш підшефний СДК «Кіровоград» після закінчення пального підійшов із середини озера Донузлав, поєднаного з Чорним морем, до причалу. За словами матросів і старшин, які не побажали переходити на російських бік, їхній командир не закликав їх до зради, а лише спитав, хто хоче лишитися на кораблі. Двадцять два моряки-контрактники із сорока членів екіпажу вирішили повернутися на «материк». Залишилися в Криму переважно офіцери й мічмани, які мають на півострові родини й житло.

Кіровоградська міська влада не лишила напризволяще членів екіпажу підшефного корабля, які зійшли на берег. Перевезення, харчування й супровід моряків забезпечували фахівці міського управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, яке очолює Сергій Коваленко, і військовий комісар Кіровоградського об’єднаного міського військового комісаріату полковник (тоді — ще підполковник) Олександр Зіньковський. Було організовано перевезення мікроавтобусом частини екіпажу, яка виїхала з Криму, до місць «дофлотного» проживання моряків. Супроводжував їх у поїздці головний спеціаліст названого управління Юрій Копецький, який ось що розповів про цю подорож:

— Наших підшефних ми зустріли в Херсоні, куди вони приїхали мікроавтобусами, які знайшов для них один з командирів «Кіровограда». Він же, розповіли хлопці, домовився про їхню ночівлю в родинах кримських татар у селищі Новоозерному (місце базування СДК «Кіровоград»), які прихистили й нагодували наших моряків. Дорогою до Херсона я постійно спілкувався по телефону з хлопцями, а вже в нашому автобусі вони були на зв’язку з тими моряками, які лишилися на СДК «Кіровоград», та з членами екіпажів інших українських військових суден. Найбільше поверталося хлопців з нашої області, були також з Херсонської, Дніпропетровської, Запорізької, Сумської, Полтавської, Чернігівської, Миколаївської, Вінницької та Хмельницької областей. Моряк із села Новоградівки Бобринецького району забрав із собою корабельного пса, який «прослужив» на «Кіровограді» вісім років і тепер з «морського вовка» перекваліфікувався на сухопутного пса. Багато моряків вийшло в Миколаєві та Бобринці, де хлопці розставалися один з одним зі слізьми на очах, адже флотське братерство — то не вигадка. До Кіровограда ми привезли п’ятьох моряків, з яких більшу частину посадили на автобус і поїзд (квитки на них було заздалегідь заброньовано), якими вони поїхали додому.

Усі моряки-контрактники з «Кіровограда», які повернулися з Криму, стали на облік у військових комісаріатах, а вже після відпустки, яку їм було надано на період від 24 березня до 22 квітня, їхнє подальше місце служби визначило військове керівництво в Києві. 

Усе — для фронту, усе — для перемоги!

Майдан і війна на сході України, окрім прагнення до справедливості й боротьби за свободу, пробудили у всіх нас приспану роками «стабільності» готовність до безоплатної допомоги тим, хто цю свободу для України виборює. І таких людей, волонтерів, які хто у вільний від роботи час, а хто майже цілодобово, за винятком небагатьох годин на сон, добровільно допомагає військовим та переселенцям, — багато.

Чимало кіровоградців нині передають для вояків та біженців зі сходу країни і Криму одяг, харчі, гроші, різноманітні речі, плетуть маскувальні сітки, готують сухі борщі, в’яжуть светри і шкарпетки… Є серед наших волонтерів і такі, що не лише збирають для військових усе необхідне на передовій, а й відвозять їм зібране — часто при цьому ризикуючи життям, потрапляючи під обстріли найманців і сепаратистів. Назвати всіх волонтерів з Кіровограда просто неможливо, однак автор написаного все ж намагатиметься розповісти про них якомога більше.

Часом початку створення розгалуженої системи допомоги армії можна назвати травень–червень минулого року. Окремі волонтери об’єднувалися в групи, бо так легше було робити цю шляхетну справу. Поступово виокремилися лідери, які об’єднали навколо себе по декілька груп благодійників, що посприяло зміцненню їхніх контактів з державними органами й координації діяльності груп.

Основними напрямками нинішнього волонтерського руху є збирання для Української армії харчів, теплих речей та амуніції, ліків і коштів; допомога пораненим, військовим госпіталям та лікарням, у яких медичну допомогу отримують поранені військовослужбовці; допомога переселенцям з Криму та інших окупованих територій (юридична, психологічна та гуманітарна), пошук для них житла та роботи, сприяння їхній адаптації на новому місці; допомога сім’ям учасників АТО (психологічна і гуманітарна); технічна допомога (відновлення старої, ремонт, удосконалення, бронювання нової і відремонтованої техніки); довезення зібраної допомоги до військових підрозділів, госпіталів, родин учасників АТО…

Ось лише деякі з волонтерських організацій, що діють у Кіровограді (їх представлено на виставці в обласному краєзнавчому музеї «Неоголошена війна»): громадська організація «Самооборона Майдану» (займається цільовою допомогою кіровоградським військовим), громадська ініціатива «Армія SOS Кіровоград» (допомагає 3-му окремому полку спеціального призначення та іншим військовим підрозділам у зоні АТО), громадська організація «Українська варта» (збирає продукти, кошти, спорядження та медикаменти для бійців 34-го мотопіхотного батальйону та іншим кіровоградських військових), громадська організація «Патріот Кіровоградщини» (допомагає як окремим солдатам, так і військовим частинам), громадська організація «Серця матерів Кіровоградщини» (збирає харчі та гроші на спорядження, медикаменти, одяг для кіровоградських військовослужбовців), благодійний фонд «Добротвір» (забезпечує військовослужбовців, зокрема бійців 3-го окремого полку спеціального призначення, міліцейського батальйону «Кіровоград» та армійського «Айдар», харчами, одягом, військовим спорядженням, транспортом та пально-мастильними матеріалами, надає матеріальну підтримку родинам військовослужбовців, у тому числі сім’ям полеглих бійців), громадське об’єднання «Кіровоградський Євромайдан» (від початку Революції гідності його активісти надсилали допомогу на Майдан у Київ, потім збирали кошти для постраждалих від «Беркуту», зараз допомагають збирати гроші й необхідні речі для військових), волонтер Олексій Тітов (збирає кошти для забезпечення 3-го окремого полку спеціального призначення, надає як цільову допомогу, так і возить продукти, одяг і спорядження в зону АТО.

Коли влада — помічник

У нашій області державним органом, що взаємодіє з волонтерами, є Управління комунікацій з громадськістю Кіровоградської облдержадміністрації, очолюване Віталієм Останнім, який так розповів про співпрацю управління й волонтерських організацій:

— При облдержадміністрації створено Координаційний центр надання допомоги учасникам АТО і членам їхніх сімей. До складу Координаційного центру увійшли волонтери, представники громадських організацій, керівники структурних підрозділів облдержадміністрації, силових структур області, представники органів місцевого самоврядування, загальна кількість яких складає 34 особи. Його завданням є координація дій органів державної влади, громадських організацій, волонтерів, представників бізнесу для надання допомоги учасникам АТО, які перебувають у зоні її проведення, учасникам АТО, які зазнали поранень під час бойових дій у зоні антитерористичної операції, їхнім сім’ям та сім’ям загиблих, військовим частинам та іншим військовим формуванням.

..Координаційний центр діє у форматі інформаційного ресурсу на сайті облдержадміністрації за електронною адресою: http://kr-admin.gov.ua Там розміщено інформацію про волонтерів та громадські організації переважно з Кіровограда (що надали свої координати), які допомагають учасникам АТО і членам їхніх сімей (на цьому ж сайті є ще один, розширений, список, де вказано багато адрес волонтерів з районів області). А також викладено перелік речей, необхідних військовослужбовцям, які прямують та перебувають у зоні АТО, та вказано потреби родин військовослужбовців, що загинули, поранені або перебувають у зоні проведення антитерористичної операції. Номер телефону Координаційного центру й «гарячої лінії» голови облдержадміністрації (080) 050-02-38. На цей номер телефонують люди, які потребують допомоги. Таким чином з ними налагоджено комунікацію. Крім цього, за названою вище електронною адресою для волонтерів створено чат, який зараз діє в тестовому режимі. Ми реєструємо волонтерів, надаємо їм паролі, вони реєструються на сайті — і можуть у режимі реального часу залишати повідомлення про наявність у них певної допомоги, можуть обмінюватися інформацією зі своїми колегами.

Існує ще сайт «Єдина волонтерська платформа» (http://evpk.org.ua/), який створили кіровоградські громадські організації «Разом сила», «Українська варта», «Громадська варта», «Народна самооборона Кіровограда» та декілька волонтерів. На цьому сайті вони обмінюються інформацією про потреби кіровоградських військових підрозділів у зоні АТО, звітують про свою діяльність. Інші волонтерські організації та окремі волонтери пишуть про свою допомогу армії у Фейсбуці. На жаль, досі не вдалося зібрати всіх волонтерів в одне ціле. Та й навряд чи це можливо, адже волонтерський рух від початку Євромайдану розвивався стихійно і моментально зреагував на потреби протестувальників, армії та переселенців. У цьому була і є його перевага над часом неповороткою державною машиною.

Та, на жаль, є й люди, які використовують волонтерство задля власного збагачення, наживи, користування зібраними ресурсами. Тому завдання кожного волонтера, який хоче убезпечити себе від усіляких підозр, — узаконити власну діяльність, щоби мати змогу у випадку необхідності надати необхідні підтвердні документи.

Якщо казати про найбільш відомі в Кіровограді волонтерські організації та окремих волонтерів, то це — Олексій Тітов, нагороджений за волонтерську діяльність відповідно до Указу Президента України № 676/2014 орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, представник благодійного фонду «Соломон» Андрій Небесний, координатор громадської ініціативи «Армія SOS Кіровоград» Оксана Червона, благодійна організація «Благодійний фонд підтримки українських військовослужбовців» при Кіровоградській регіональній торгово-промисловій палаті, громадські організації «Патріот Кіровоградщини» та «Серця матерів Кіровоградщини», обласна організація Товариства Червоного Хреста України, сільгоспвиробники області. На зібрані кошти дані та інші організації й окремі волонтери купують та відправляють для військовослужбовців бронежилети, намети, термоси, лопати, тактичні окуляри, біноклі, тепловізори, дизельні генератори, рації, медичні препарати, безпілотники, автомобілі тощо. Разом з матеріальною допомогою громадська організація «Спілка об’єднаних війною жінок» надає юридичну та психологічну допомогу учасникам АТО і членам їхніх сімей. До збирання та надання допомоги долучилися всі райони та міста області. З кожної території військовослужбовцям передають продукти, засоби особистої гігієни, бронежилети, автомобілі.

З ініціативи керівника громадської організації «Центр медико-психологічної реабілітації «КОМ-ПАС» Анни Колєвої на базі Кіровоградського обласного госпіталю ветеранів війни створено Центр медико-психологічної реабілітації «КОМ-ПАС». Його волонтери проводить психологічне навчання, підготовку військових до участі в бойових діях, надають психологічну допомогу та здійснюють психологічний супровід учасників бойових дій, родин учасників бойових дій…

Міністерство соціальної політики України уповноважене виконувати функції координації між волонтерами, волонтерами й тими, хто потребує їхньої допомоги. При ньому створено координаційну раду зі взаємодії волонтерських організацій задля надання ефективної благодійної допомоги тим, хто цього потребує. Але чимало що пробуксовує на державному рівні. І тому кожна область дещо по-своєму працює і налагоджує цю роботу…

Можна стихійно, а краще — на законних підставах

Волонтерську діяльність як окремих осіб, так і організацій, в Україні регламентують Закон України «Про волонтерську діяльність», до якого на початку нинішнього року було внесено суттєві зміни у зв’язку зі значною роллю волонтерів у забезпеченні всім необхідним Українського війська та переселенців, Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» та деякі інші законодавчі акти.

Допомоги протестувальники, а потім військові та переселенці потребували негайної. І українці із цим завданням упоралися, та й зараз продовжують надавати таку допомогу. Коли йдеться про передавання зібраних людьми речей і продуктів на потреби військовиків та потерпілих від дій сепаратистів і росіян, то це відбувається так, як і з кінця позаминулого року. Коли ж про допомогу фінансову, то держава нині намагається діяльність волонтерів у цьому напрямку спрямувати в правове річище.

Тож аби працювати в правовому полі, збираючи кошти для потреб військових і переселенців, волонтери мають зареєструвати благодійну організацію: чи то особисту, чи то спільну з іншими волонтерами. Це та інституція, яка акумулює кошти й направляє їх тим, хто цього потребує. Для оформлення благодійної організації необхідно щонайменше три особи, які стануть членами такої організації. Процедура реєстрації благодійної організації, розповів виконувач обов’язків начальника Головного управління юстиції в Кіровоградській області Юрій Лимар, не є складною. Для цього треба звернутися до органів юстиції за місцем проживання (у Кіровограді — до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації об’єднань громадян реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, що знаходиться на першому поверсі міської ради — у Центрі надання адміністративних послуг міста Кіровограда), заповнює реєстраційну карту, подає два примірники статуту організації (один примірник у разі подання заяви в електронному вигляді), додає відомості про засновників організації (паспортні дані, ідентифікаційний код, місце роботи). Далі документи розглядають щодо правильності їх законності і реєструють організацію.

Якщо людина хоче самостійно займатися волонтерством, зокрема збираючи для цього кошти, то вона має зареєструватися в Реєстрі волонтерів АТО (буде чинним до завершення антитерористичної операції) Міністерства фінансів України, який на початку грудня минулого року заснували на базі Державної фіскальної служби. Його створили за законодавчою ініціативою Президента України, аби звільнити волонтерські гроші від податків (усі пожертви на приватні картки волонтерів, на які потім вони закуповують обладнання, ліки, одяг, харчі, теж вважаються доходом, який підпадає під обкладання податком на дохід фізичної особи). Усі волонтери, зареєстровані в цьому Реєстрі, звільнені від сплати податку на дохід фізичної особи.

Тож хто може потрапити до Реєстру волонтерів АТО? Це — дієздатна фізична особа, яка надає благодійну допомогу учасникам антитерористичної операції — військовослужбовцям (резервістам, військовозобов’язаним), родинам загиблих, поранених і визнаних безвісти відсутніми, працівникам підприємств, установ, організацій, які залучені до АТО, учасникам масових акцій громадського протесту в Україні та їхнім родинам (21 лютого 2013 р. – 28 лютого 2014 р., а також 2 травня 2014 р. в Одесі), мешканцям зони АТО, внутрішньо переміщеним особам, що мешкали на територіях, де проводиться/проводилася АТО, та з АР Крим.

Для реєстрації потрібно заповнити відповідну заяву (її бланк можна скачати за електронною адресою: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1471-14 і там же прочитати всі інші документи, що стосуються Реєстру), потім відкрити рахунок для збирання благодійних пожертв на ім’я волонтера, взяти довідку з банку з реквізитами рахунку (-ів), принести документи (заяву, копію документа про реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта) до найближчого органу Державної фіскальної служби або надіслати поштою чи передати до органу ДФС за місцем проживання волонтера, отримати повідомлення органу ДФС про включення волонтера АТО до Реєстру протягом одного робочого дня.

Зареєстрований волонтер повинен вести облік доходів і витрат, а також зберігати підтвердні документи (договір, платіжне доручення, касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, накладна, акт прийому-передачі тощо). Якщо їх у волонтера немає, то це призведе до вимоги сплатити податок на дохід фізичної особи-волонтера. Реєстрація звільняє від податків отриману та надану благодійну допомогу до 1000 мінімальних зарплат (1 218 000 грн) і дає соціальні гарантії:

- 500 прожиткових мінімумів (609 000 грн), якщо волонтер загинув при виконання місії;

- 250 прожиткових мінімумів (304 500 грн) при набутті інвалідності І групи;

- 200 прожиткових мінімумів (243 600 грн) при набутті інвалідності ІІ групи;

- 150 прожиткових мінімумів (182 700 грн) при набутті інвалідності ІІІ групи.

Реєстрація в Реєстрі не лише допомагає волонтерові провадити його діяльність, надає йому соціальні гарантії, а й підвищує рівень довіри до нього людей, які через волонтера допомагають армії та переселенцям.

 

Юрій Лісниченко

 
 
Прочитано 2299 раз
    Оцените материал
    (8 голосов)
Теги:

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

  1. Новое
  2. Популярное
  3. Случайное

Архив Материалов

« Май 2019 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31    

Кого Вы хотели бы видеть следующим мэром города Кропивницкий?

Интересные Мысли

Ошибка: Нет статей для вывода на экран