Сегодня 18.01.18, Чт 13:47
Облачно

-5°C

Кировоград

Облачно

step up logo



Поиск 

Вторник, 01 декабря 2015 12:15
ДВА МУЗЕЇ ПІД ОДНИМ ДАХОМ

Будівля на вулиці Віктора Чміленка, 65, у якій з 1934 року діє музична школа № 1 імені Генріха Нейгауза («іменною» вона стала 1983-го), є не лише однією зі старовинних оздоб нашого обласного центру, а й місцем, у якому знаходяться два «музичних» музеї.

Це – народний меморіальний музей Генріха Нейгауза та Кіровоградський музей музичної культури ім. Кароля Шимановського. Споруда деякий час належала лікарю Сергієві Мейтусу, батькові композитора Юлія Мейтуса, про музей якого в Кіровограді йтиметься в одній з подальших публікацій.  

 

МІСЦЕ ПАЛОМНИЦТВА ЯК ВИДАТНИХ, ТАК І НЕОФІТІВ

Наш усесвітньо відомий земляк музикант Генріх Нейгауз (12 квітня 1888 р., Єлисаветград – 10 жовтня 1964 р., Москва) був великим піаністом і педагогом, створив власну фортепіанну школу, його учні – Святослав Ріхтер, Еміль Гілєльс, Олексій Насєдкін, Євген Малінін, Марія Крушельницька, Анатолій Вєдєрніков, Аріадна Лисенко та багато інших талановитих музикантів. Життя і творчість Генріха Густавовича багато років викликають значну зацікавленість та є темою наукових досліджень.

Меморіальний музей Генріха Нейгауза відкрили в музичні школі, що нині носить його ім’я, 12 квітня 1981 року з ініціативи колективу навчального закладу. Збирала та упорядковувала музейну експозицію викладач школи Елла Торговецька, яка розпочала створювати майбутній музей наприкінці 70-х років ХХ сторіччя. Задля цього вона побувала у Тбілісі, Києві, Москві, де жив і працював Генріх Нейгауз. Багато цінних експонатів з дарчими надписами до музею передали рідні та близькі Генріха Густавовича, його друзі та учні. Елла Торговецька стала першим директором меморіального музею, а 1996 року вона передала свою справу викладачеві школи Тетяні Фурлет.

Першу експозицію розмістили в невеликій класній кімнаті. Минав час, фонди музею ставали багатшими, тож виникла потреба в його розширенні. До сторіччя Генріха Нейгауза, 1988 року, було створено нову експозицію, що представлена у двох залах музею й нині. Його постійно поповнюють новими експонатами – виданнями книг, журналів, програмами та афішами, пам’ятними буклетами, дисками тощо. У ньому зібрано особисті речі, документи, нотні збірки, програми концертів, листівки, телеграми – усе те, що належало Генріхові Густавовичу та його родині.

 

 – Музей разом з нашою музичною школою 1981 року започаткували відзначення днів народження Генріха Нейгауза в його рідному місті за участі учнів видатного педагога й музиканта, найкращих музичних колективів міста, вихованців «нейгаузівської» школи, – розповідає завідувачмузею Тетяна Фурлет. – Спочатку це були «Тижні музики», а 1988-го захід набув статусу фестивалю під назвою «Нейгаузівські музичні зустрічі», у якому беруть участь видатні піаністи. Через дев’ять років після відкриття, 1990 року, музеєві рішенням колегії Міністерства культури України присвоїли звання народного. Його експозиція складається з двох відділів: «Життєвий і творчий шлях Генріха Нейгауза» та «Видатні учні великого музичного педагога». Більшість експонатів музею – оригінали. Серед них – світлини, документи родини Нейгаузів, особисті речі Генріха Густавовича, його нагороди, 16 видань різними мовами світу головної теоретичної роботи Генріха Нейгауза «Про мистецтво фортепіанної гри», листи, його прижиттєве погруддя та посмертна маска. У музей приходять як місцеві діти й дорослі, так і відвідувачі з нашої області й інших та з-поза меж України. У нас побувало багато учнів Генріха Нейгауза, а саме: Святослав Ріхтер, Олексій Насєдкін, Віра Горностаєва, Анатолій Вєдєрніков, Теодор Гутман, Антон Гінзбург, Марія Крушельницька та інші (усі вони, окрім відвідування музею, проводили у нашій школі майстер-класи й давали концерти у філармонії та музучилищі). Приходять до музею й учасники-виконавці та члени журі фестивалю «Нейгаузівські музичні зустрічі», і виконавці класичної музики, які приїздять до Кіровограда на концерти (зокрема всесвітньо відомі скрипалі Ігор Ойстрах та Богодар Которович). Були тут і учасники відзначення 125-річчя Генріха Нейгауза доктор філософії Галина Кротерс з Ірландії, президент Всеізраїльського музичного центру «Neuhaus», публіцист, піаніст Генріх Нейгауз-молодший та учениця Генріха Нейгауза-старшого Маргарита Федорова зі своїм асистентом і учнем Дмитром Людковим. Справжніми друзями музею стали молоді викладачі-піаністи кияни Артем Ляхович та Аліна Романова. Захопливі відгуки про експозицію й діяльність музею більшості із цих людей – у Книзі відгуків музею, який є для музикантів справжнім «намоленим» місцем. Його відвідували й продовжують відвідувати найкращі музиканти світу. І це відчувають і юні та дорослі музиканти, й відвідувачі, які не мають прямого стосунку до музики. У фондах музею багато унікальних експонатів, які нам передала родина Генріха Нейгауза. Наприклад, свідоцтво про те, що Генріхів батько Густав Вільгельмович навчався в Кельнській консерваторії, свідоцтво про хрещення Генріхової матері Марцеліни Блуменфельд, копії свідоцтва про реєстрацію шлюбу батьків Генріха Густавовича та свідоцтва про його хрещення, свідоцтво при прийняття в російське підданство батька Генріха Нейгауза – Густава Вільгельмовича і багато інших документів. Безліч світлин, які ілюструють різні періоди життя Генріха Нейгауза, його нагороди, книги з його книгозбірні, ноти, портфель, з якого ми вийняли пачку вітамінів, яку Генріх Густавович так і не розкрив. Маємо багато речей з дарчими надписами, побажаннями музеєві та школі.

І учні нашого видатного земляка, і його рідні раді з того, що в меморіальному музеї Генріха Нейнауза при музичній школі № 1 ім. Г. Нейгауза трепетно ставляться до всього, що пов’язане з ним. Тому завжди радо відвідують музей і допомагають поповнювати його експозицію. 

 

ЕКСПОЗИЦІЯ ПРО ЗЕМЛЯКА Й НАШ КРАЙ

Іще одним відомим музикантом з нашого міста є Кароль Шимановський (3 жовтня 1882 р., с. Тимошівка, нині Кам'янського району Черкаської області – 29 березня 1937 р., Лозанна, Швейцарія) – польський композитор, піаніст, педагог, музичний діяч і публіцист. Він навчався в музичній школі Густава Нейгауза, 1901 року закінчив Єлисаветградське земське реальне училище, до 1917 року часто приїздив до нашого міста, а протягом 1917–1919 років (до виїзду в Польщу) постійно мешкав у будинку батьків на вулиці Гоголя, 42, де написав кілька музичних і літературних творів, статей до місцевої газети (у цей період він працював у музичному відділі Народного комісаріату освіти, брав участь у шефських концертах). Про його життя і творчість розповідають експонати Кіровоградського музею музичної культури ім. К. Шимановського.

– На відзначення 80-річчя Кароля Шимановського 1962 року до Кіровограда приїхали його племінниця Кристина Домбровська й видатний український диригент, композитор і музикознавець Ігор Блажков, – каже директор музею Олександр Полячок. – Вони й запропонували створити в місті музей видатного музиканта. Згодом до нас завітала польська дослідниця його творчості Тереза Хилінська, а в обласному краєзнавчому музеї було створено виставку, присвячену його життю і творчості. У ті ж 60-і роки, а саме 1967-го, на будинку родини Шимановських місцева влада відкрила меморіальну дошку музикантові. Ідею створення музею знову почали жваво обговорювати у рік відзначення сторіччя від дня народження Кароля Шимановського. Особливо наполегливою була московська музикознавець Ольга Левтонова, яка декілька разів приїздила до Кіровограда як член Спілки композиторів СРСР. Невдовзі, у квітні 1985 року, у музичному училищі відбулося відкриття кімнати-музею земляка-музиканта. А тим часом будинок Шимановських руйнувався, тож міська влада виселила з нього мешканців і 1988 року ухвалила рішення про його передачу Творчому об’єднанню молоді, аби воно створило там молодіжний центр і музей Кароля Шимановського. Та ремонт, щойно розпочавши, невдовзі зупинили. У серпні 1991-го задля збереження і вивчення матеріальної і духовної музичної культури  нашої області музей-кімнату при музичному училищі перетворили на Кіровоградський музей музичної культури ім. К. Шимановського відділу культури міської ради. Того ж року міськвиконком ухвалив рішення про початок капітального ремонту будинку родини Шимановських на вулиці Гоголя, 42 і перенесення в нього названого музею. Ремонт робили до 1998 року, після чого призупинили у зв’язку з відсутністю фінансування. Кілька разів ми були близькі до укладення угоди з польською стороною щодо її участі у завершенні будівельних робіт і створенні експозиції. Та з різних причин цього не сталося. Сьогодні маємо хороші перспективи для того, щоби протягом найближчих трьох-чотирьох років цю справу завершити.

 

На початку 2000-х років музеєві виділили кілька кімнат у музичній школі № 1 ім. Г. Нейгауза (це – експозиція, присвячена Каролеві Шимановському, фондосховище і кімната співробітників музею), поруч з народним меморіальним музеєм Генріха Нейгауза. У нашій експозиції представлено поки що переважно копії експонатів. Однак вона доволі насичена, дає можливість проводити тривалі екскурсії з ґрунтовними розповідями. Перша її частина присвячена життю і творчості Кароля Шимановського, друга – створенню музею. Окрім постійних експонатів, у музеї час від часу тривають тимчасові виставки, присвячені музичній творчості Кіровоградщини.

Нині в ньому знаходиться близько чотирьох тисяч предметів основного і трьох тисяч допоміжного фонду, в тому числі автографи Кароля Шимановського, Генріха Нейгауза, Володимира Дешевова, Юлія Мейтуса, картини Володимира Федорова, афіші, програми концертів, пісенники, нотні записи, фотографії, ювілейні медалі, грамплатівки, аудіокасети, компакт-диски, фісгармонія та інші музичні інструменти, а також рояль та бюро композитора і музикознавця Георгія Поляновського, книги з бібліотеки Шимановських та інші меморіальні речі. Тут ми проводимо екскурсії та лекції «Кіровоград – місто музичне (музична культура нашого краю від витоків до сьогодення)», «Видатні діячі музичної культури Єлисаветграда – Кіровограда», «Видатні діячі музичного мистецтва – вихідці з нашого краю», «Найважливіші музичні події в нашому регіоні», «Діяльність провідних музичних колективів Кіровоградщини», «Його ім’я носить наш музей (життя і творчість композитора Кароля Шимановського)», «А чи не могли б Ви показати мені просто велике поле пшениці?» (Кароль Шимановський і Україна)», «Рояль і карабін (єлисаветградські роки Кароля Шимановського)», «На цих концертах з’являлись навіть небіжчики (розквіт музичного життя Єлисаветграда у 1918–1919 рр.)», «Композитор М. Лисенко та наш край», «Збирачі пісенних скарбів» (фольклористична діяльність учнів та послідовників М. Лисенка на Єлисаветградщині), «Невичерпні джерела (музичний фольклор Кіровоградської області. Дослідження і відтворення)», «Музичні інструменти: від давнини до сьогодення».

 

Поза музеєм проводимо екскурсії «Кіровоград музичний», «Шляхами уславлених музикантів», «Будинки і місця, пов’язані з життям і творчістю наших земляків – композитора Кароля Шимановського, піаніста Генріха Нейгауза» та інші. Організовуємо змінні і пересувні виставки, присвячені музичній культурі нашого краю (на туристичному обласному фестивалі під час святкування Дня міста, у музичному училищі, в ОУНБ ім. Д. Чижевського тощо). Основні культурно-мистецькі та науково-просвітницькі заходи музею – Музичний фестиваль імені Кароля Шимановського, етнофестиваль «Перекотиполе», міжнародні наукові конференції «К. Шимановський і Україна», «К. Шимановський та його мала батьківщина», «Блюменфельди: родина на перехресті культур», «Музей + Музика», «Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була», «Європейська музична Кіровоградщина», здійснення постановки «Вечорниць» Петра Ніщинського до 100-річчя від дня смерті композитора. Цьогоріч спільно з обласною телерадіокомпанією музей взяв участь у створенні документального фільму «Кароль Шимановський: українські стежки польського генія». А 2012 року ми допомагали польським авторам у їхній роботі над документальним фільмом «Кароль Шимановський і його мала батьківщина».

Видання музею – це збірки «Матеріали з історії музичної культури Єлисаветградщини», «Шимановський і Україна», «Старовинні пісні степової України та Східного Поділля», «Пісенна традиція с. Тимошівки», «Історія і звичаї села Хведварь у розповідях та піснях Марії Кузьменко», «Слідами мандрівних музикантів»; альбом із серії «Музична Кіровоградщина у дзеркалі часу» до 75-річчя створення Кіровоградської області, буклет «Музична Кіровоградщина запрошує», статті у збірках «Поляки на Кіровоградщині» та «Долі поляків на Кіровоградщині». 

 

Юрій ЛІСНИЧЕНКО 

Прочитано 2189 раз
    Оцените материал
    (7 голосов)

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

  1. Новое
  2. Популярное
  3. Случайное

Архив Материалов

« Январь 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31        

Кого Вы хотели бы видеть следующим мэром города Кропивницкий?

Интересные Мысли

Характер подобен дереву, а репутация – его тени. Мы заботимся о тени, но на самом деле надо думать о дереве. Авраам Линкольн