Сегодня 21.10.19, Пн 7:35
Чисто

-7°C

Кропивницкий

Чисто

step up logo



Поиск 

×

Предупреждение

JUser: :_load: Не удалось загрузить пользователя с ID: 5376
Понедельник, 16 мая 2016 06:16
ЗІРКИ КОРУПЦІЇ В РАЙОНАХ: ЯК ГОЛОВА БОБРИНЕЦЬКОЇ РАЙСПОЖИВСПІЛКИ ПРИВАТИЗУВАЛА МАЙНО МІСЦЕВОГО НАСЕЛЕННЯ
Ні для кого не секрет, що ті, хто стоять у керма в нашій державі, мають доступ до величезних обсягів державних коштів. І вони, як ми давно встигли переконатись, успішно цим користуються. Чого вартий хоча б той факт, що Арсенію Петровичу Яценюку, в умовах війни із країною-агресором, за час свого прем’єрства вдалось із мільйонера вирости в мільярдера. Але якщо ситуація в Києві всім зрозуміла, адже всі ці персони знаходяться під пильним оком всеукраїнських ЗМІ та телеканалів, то далеко не всі знають, що коїться в регіонах. А між тим, тут є такі діячі, які здатні запхнути за пояс і Яценюка і Порошенка, разом узятих, якщо порівняти масштаби їх діяльності у власних районах із діяльністю вищезгаданих персон у рамках держави.
Ми натрапили саме на таку «суперзірку» використання непрозорих схем. Мова йде про голову так званого Бобринецького районного споживчого товариства (яке в народі називають просто райспоживспілкою) Валентину Іванівну Татарову. Ця жіночка усього за декілька років примудрилась приватизувати все майно, яке належало колись членам справжньої екс-райспоживспілки, і переписала статут підприємства під себе. При цьому, вона забрала землі, які належать міській раді. І ніхто поки що нічого не може вдіяти із цим. 
 
Та найцікавіший той факт, що самої споживчої спілки де-юре не існує, адже засновником на даний час є не товариство чи група осіб, а  лише одна особа, здогадайтесь, хто – Татарова Валентина Іванівна, хоча це і нонсенс з точки зору закону.
Подробиці про цю суперактивну пані нам  розповів пенсіонер, член виконкому бобринецької міської ради, голова ГО «Ветерани Бобринеччини» та об’єднання громадян Бобринеччини «Віче» Костяк Ярослав Васильович. Він вже не перший рік бореться за те, щоб гроші, які фактично поцупила у своєї громади Татарова,  надходили до місцевого бюджету у справедливій адекватній пропорції. 
А почалось все з того, що Ярослав Васильович дізнався, що міськрада не отримує гроші за користування землею комунальної власності. А коли почав досліджувати це питання, то виявилось, що ці землі були незаконно передані у користування райспоживспілці. Він почав діяти і дійшло до того, що міськрада вирішила повернути ці землі через суд, хоча Костяк пропонував вирішити все мирним шляхом на сесії.
 Справа в тому, що земля була надана у постійне користування, а не в оренду. Саме тому не було ніяких термінів і рада могла повернути її собі у будь-який момент. Але чиновники вирішили діяти інакше і притягнути до кримінальної відповідальності власного секретаря, яка підписала документи на передачу ділянок в останній день 2001 року, не зважаючи на те, що рішення про передачу було проголосоване лише в 2002 році. Ярослав Васильович вже тоді запропонував вихід із ситуації:
- Я був на засіданні райспоживспілки, на якому були присутні тодішній голова РДА Леонід Кравченко, колишній мер Могиленко, його заступник Музика Валентин Федорович і голова спілки Валентина Татарова. Я їм сказав: «Давайте підемо простим шляхом». Ну не треба цього робити. Я живу в цьому місті, розумієте. Якби я жив на своїй другій батьківщині у Харкові, то я б приїхав, посміявся та й поїхав би. Але я живу тут, я житель цього міста, розумієте? Мені дуже погано від того, що в міськраду не надходять ніякі кошти, не робиться асфальт, освітлення. Я їм запропонував укласти договір оренди на 49 років, і їх ніхто б не чіпав. Мені сказали: «Ти не лізь, це не твоя справа». І я відійшов від цього. 
- А хто Вам таке сказав?
- Вона сказала і голова РДА, який потім знову став мером міста. Тоді я й сказав, що не буду втручатись, хай розбираються. Але знайшлись активісти, які підняли це питання. Вони почали ще глибше копати. Ну я теж не міг стояти осторонь. Я приймав участь у засіданнях господарського суду в Кіровограді, і в апеляційному в Дніпропетровську.
За словами пана Ярослава, всі ці суди тривали близько 7 років і міськраді вдалось повернути собі землі. Та неочікувано для всіх сплив новий державний акт, яким цю землю передали у користування КП «Ринок». Ярослав Васильович спочатку подумав, що це якесь комунальне підприємство. Але згодом стало відомо, що це дочірнє(?) колективне підприємство тієї самої райспоживспілки. Тобто, нічого не змінилось. 
Саме після цього Ярослав Костяк почав копати глибше і наштовхнувся на ті самі реєстраційні документи, за якими одноосібним власником спілки являлась Валентина Татарова. Співрозмовник пояснив нам, що є лише 4 типи підприємств: державної, комунальної, приватної і спільної власності. Потім він показав нам документ, за яким 25 лютого 1992 року було вирішено закрити всі рахунки радянської райспоживспілки і створити на її базі українську. Все майно, яке їй тоді належало, зробили власністю громади. На той час воно оцінювалось у 5 мільйонів (!) рублів, що складає близько 10 мільйонів гривень. Раніше члени спілки, якщо щось купували за 1 рубль, то платили 1 рубль і 2 копійки. Ці 2 копійки йшли до загального бюджету організації. Тобто це була спільна власність. Проте Татарова примудрилась у 2001 році зареєструвати засновником спілки себе. Відповідно і все майно перейшло у її власність. 
Є навіть свідоцтво, яке засвідчує, що «цілий комплекс будівель, розташований у м. Бобринець, провулок Базарний, площа №11 дійсно належить Бобринецькому райспоживчому товариству, на праві приватної власності». За словами пана Ярослава, це нонсенс. Цей документ у 2006 році підписував Кравченко, і на сьогоднішній день таким чином Татарова вже приватизувала все майно, яке було у власності громади.
 Більш того, Валентина Татарова зробила так званий оновлений статут спілки, в якому прописала норму, в якій заборонила повертати членам спілки їх внески при виході із неї. Разом з тим, вона сховала списки членів і тепер незрозуміло, чи залишились там ті, хто був раніше, або взагалі всіх по виганяли. А це тисячі людей.  І це ще не все.
- У статуті написано: «Майно добровільно передано райспоживтовариству його членами». Де це таке бачено, що я віддам вам свій дім або гараж? Тобто майно. Яке ще майно? Я не розумію, як це можливо. І туди не можуть підійти ні я, ні моя команда, розумієте? Тому, як підсумок можна сказати, що вони досить сміливо забрали усі людські гроші, майно, все приватизували. І я не знаю під чиїм прикриттям це все здійснюється, - розповів нам пан Ярослав.
- Якби я жив на свої другій батьківщині у Харкові, де я служив 27 років, я б приїхав у Бобринець, де я народився, де поховані мої батьки, подивився б на все це, махнув би рукою, та я поїхав. Але я тут живу, в мене така позиція. Щоб освітити місто, щоб щось добре зробити, покласти десь, асфальт, допомогти ветеранам. Для цього в бюджеті потрібні кошти. У нас немає заводів. Стосовно спонсорської допомоги… Я добився її відміни. Бо голова міськради тільки ходив і просив: «Дай спонсорську, дай спонсорську». Треба ж, щоб були надходження в міську раду. Тому я і зайняв таку позицію.
 І коли я сказав цій Татаровій укласти договір із міськрадою, щоб 3% від її доходів йшли в бюджет, за користування цією землею, вона на це не пішла. А так би вона сплачувала щомісячно близько 200 тисяч гривень. Для нашого маленького міста це дуже великі гроші. Я не зла людина, але я не хочу, щоб особа, яка обманює людей, користувалась їх землею.
Ярослав Костяк навіть зустрічався з приводу цієї проблеми із нинішнім головою Бобринецької РДА Сергієм Рожкованом, але той «зіскочив», мотивуючи це тим, що він із Бобринця і не хоче ні з ким сваритись. 
- Але я теж із Бобринця, і теж не хочу сваритись. Я теж боюся. Наймуть когось завтра, прийдуть до мене. А вона (Татарова) живе через дві хати від мене, - каже Ярослав Васильович.
Сам пан Ярослав зізнався нам, що він не боїться за себе, але боїться за свою дружину, яка є дуже вразливою і постійно за нього переживає, що також відбивається на моральному і фізичному стані. 
Втім він не збирається залишати цю справу і зробить все, щоб гроші знову надходили до бюджету. Та поки що Татарова має шикарний двоповерховий будинок, декілька розкішний іномарок, сповідується у церкві московського патріархату і навіть подарувала її батюшці дорогий джип. Її заміжня дочка володіє мережею магазинів, кафе і рестораном, які також створила Татарова, та має декілька будинків і квартиру.
 І проти неї, схоже, безсилий навіть мер міста Валерій Сніжко, який також прагне повернути Бобринцю законні гроші. Складається таке враження, що Татарова тримає в залізних рукавицях усі гілки влади в районі, які просто не хочуть помічати очевидних корупційних злочинів.
 
Олександр Стрілець
 
Прочитано 3596 раз
    Оцените материал
    (1 Голосовать)

Комментарии  

0 #2 Леся 21.07.2017 21:22
прокуро маленко сколько денег зааботал на ней, что за эти деньги перевелся в кировоград. где наша прокуратура???всех в тюрьму это точно, первую татарову и прокурора продажного малолетку за ней!
Цитировать
0 #1 Станислав 21.07.2017 21:20
:lol: :lol: :lol: :lol:
я знаю цю тварюку, вона всих купила. в тюрьму мразоту
Цитировать

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

  1. Новое
  2. Популярное
  3. Случайное

Архив Материалов

« Октябрь 2019 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31      

Кого Вы хотели бы видеть следующим мэром города Кропивницкий?

Интересные Мысли

Ошибка: Нет статей для вывода на экран