Сегодня 13.11.19, Ср 4:30
Чисто

-7°C

Кропивницкий

Чисто

step up logo



Поиск 

×

Предупреждение

JUser: :_load: Не удалось загрузить пользователя с ID: 5376
Четверг, 26 мая 2016 06:19
ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ КІРОВОГРАДА: ПРИСТРАСТІ ТРИВАЮТЬ
ПРОБЛЕМА ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ КІРОВОГРАДА АБО ЛІКНЕП ДЛЯ ДЕЯКИХ ЖУРНАЛІСТІВ
 
Минулої п’ятниці, 20 травня 2016 року, коли я разом із донькою обирав для неї самокат у подарунок, зі мною телефоном зв’язалася кореспондент ТСН – Олена Шворак з пропозицією дати для підсумкового випуску “ТСН. Тиждень” коментар щодо перейменування Кіровограда у рамках реалізації декомунізаційного пакету законів. Пані Олена знала, що я виступаю за повернення місту історичної назви.
 
Ми зустрілися за кілька годин на центральній площі міста й записали інтерв’ю. Запис на камеру і спілкування поза нею пройшов у доброзичливій атмосфері. Кореспондента цікавило єдине питання – чому я, як історик, обираю для нашого міста назву Єлисаветград. Зміст мого інтерв’ю на камеру зводився до наступного:
• Повернення історичної назви, а такою є Єлисаветград, відповідає нормі Закону України “Про географічні назви” (2005 р.), що декларує принцип повернення історичних назв і ця норма не піддавалася ревізії в пакеті декомунізаційних законів.
• Місто Єлисаветград завжди було УКРАЇНСЬКИМ містом. Як доказ, саме Єлисаветград дав УКРАЇНСЬКІЙ і світовій культурі перший УКРАЇНСЬКИЙ професійний театр, очолюваний М. Кропивницьким, а УКРАЇНСЬКІЙ державі – першого очільника УКРАЇНСЬКОГО уряду Володимира Винниченка.
 
Ситуація з перейменуванням міста шляхом політизації цього питання була загнана в глухий кут. Вирішення проблеми можливе не шляхом нав’язування зверху будь-якої назви-новотвору, а лише під час діалогу. Альтернативною та об’єднуючою могла б стати назва Єлисавет, яку вживала інтелігенція міста у другій половині ХІХ – середині 20-х років ХХ століття, і яка зафіксована в історичних документах. Єлисавет – це назва, якою в своїй творчості послуговувався Тарас Шевченко.
 
Що ж у кінцевому результаті почула і побачила вся Україна в ефірі інформаційної програми “ТСН. Тиждень” увечері 22 травня 2016 року?
 
Журналіст, яка підготувала репортаж, намагалася позиціонувати себе об’єктивним оглядачем. Ознайомила глядачів про тенденції, що викристалізувалися в ході декомунізації (Чого тільки варті пасажі про масові нові назви на зразок Степове, Вишневе, Калинівка?), на десятій хвилині випуску вона, навіть, іронізує, що “перейменовувати все, що попаде під руку – радянська звичка”. А далі пані Олександра Мітіна круто заклала в стилі “Russia Today”. Ось, що дослівно стосовно перейменування Кіровограда видала журналіст: “Одні виходять на мітинги-молебні і цілують зображення цариці Єлизавети, ім’я якої місто носило до СРСР (в кадрі з’являється іконографічне зображення Святої Єлисавети – матері Івана Хрестителя), інші намагаються підібрати українську назву – Інгульськ, як місцева річка або Кропивницький, як засновник українського театру”. Не будемо вдаватися у філологічну кострубатість даного вислову, залишимо це знаним філологам. Повідомимо лише пані Олександрі, що “місцева річка” іменується Інгул, а не Інгульськ та застережемо, що на мітингу в Кіровограді у грудні 2015 року (саме цей мітинг було продемонстровано з архіву ТСН) ніхто портретів “цариці” не цілував, бо їх на мітингу не було, а категорично стверджувати, що наше місто носило ім’я “цариці” немає ніяких підстав, оскільки не існує указу про найменування Єлисаветграда. Ця назва сформувалася сама собою, як похідна від назви фортеці СВЯТОЇ ЄЛИСАВЕТИ, під впливом європейської картографічної традиції 60-х років ХVІІІ століття.
Далі скомпонований журналістом матеріал був спрямований продемонструвати Україні недолугість прихильників ідеї повернення нашому місту історичної назви. На цьому тлі фінальним акордом прозвучав коментар шанованого мною громадського активіста пана Андрія Малика про те, що ми “не можемо і не маємо морального права” повертатися до імперських назв. Після цього пішов в ефір інший репортаж. Моє ж інтерв’ю, очевидно, не вписалося в концепцію подачі інформації про перейменування Кіровограда, що сформувала журналіст або ж озвучила позицію щодо цього шеф-редактора програми.
 
Зразу ж після випуску “ТСН. Тиждень” журналіст Олена Шворак приватно вибачилася переді мною за те, що відібрала вільний час, “а інтерв’ю, навіть, в ефір не дали”, що від неї “цього разу нічого не залежало”, що “сюжет робив інший журналіст”. Я ж, після перегляду репортажу, не без іронії констатував, що стиль і підхід у подачі інформації щодо перейменування Кіровограда “доводить, що телеканал 1+1 є телеканалом самих “чесних” новин та об’єктивних журналістів”.
 
На цьому історію можна було б і закінчити, але є одне велике АЛЕ. Кіровоградці перед усією Україною постали такими собі відданими та ницими шанувальниками російської “цариці” (з усіма можливими інсинуаціями в гарячих головах в Україні та поза її межами). А це не відповідає дійсності. Кіровоградці не один раз протягом двох останніх років довели, що наше місто є містом патріотів, захисників і будівничих нашої держави.
 
Кіровоградцям тепер треба довго думати яким чином пояснювати всій Україні видане Олександрою Мітіною, як істину. Наша країна переживає величезні труднощі, а ЗМІ тиражують “сенсації”, що можуть розколювати суспільство. Гадаю, що якщо й надалі ми всі будемо користуватися сформульованими ще більшовиками принципами революційної доцільності, ми можемо не отримаємо позитивних результатів в започаткованих реформах, а наша держава й надалі буде тупцювати на місці. До болю не хочеться, щоб Славко Вакарчук написав ще одну пісню на зразок “Веселі, брате, часи настали…”.
 
Олександр Чорний,
історик
 
 
ВАЛЕНТИНА ТОБІЛЕВИЧ:
КОРИФЕЇ ХОТІЛИ Б НЕ КРОПИВНИЦЬКИЙ, А ЄЛИСАВЕТГРАД.
Науковий співробітник заповідника-музею І.Карпенко-Карого «Хутір «Надія»» Валентина Тобілевич, яка є продовжувачкою роду славетного драматурга, виступає за повернення місту історичної назви Єлисаветград. Про це Валентина Василівна заявила у рамках журналістського проекту «Відомі люди – за місто святої».
- Деякі сьогодні кажуть, що треба перейменувати Кіровоград в Кропивницький. Ми, звісно, дуже любимо Кропивницького, Карпенка-Карого, вони є корифеями українського театру, зробили велику справу для нашого народу. Адже у той час, коли все було русифіковане, вони відроджували українську культуру. Але відроджували її де? У славному місті Єлисаветград. Наша велика родина підтримує повернення цього імені. Ми знаємо, що ця свята назва є оберегом для нашого міста. Так, ми дуже любимо Кропивницького, але, впевнені, що наші славетні корифеї підтримали б саме Єлисаветград, - говорить продовжувачка роду славетного драматурга Валентина Тобілевич.
 
centr.kr.ua
Прочитано 2585 раз
    Оцените материал
    (2 голосов)

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

  1. Новое
  2. Популярное
  3. Случайное

Архив Материалов

« Ноябрь 2019 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

Кого Вы хотели бы видеть следующим мэром города Кропивницкий?

Интересные Мысли

Ошибка: Нет статей для вывода на экран