Сегодня 19.09.18, Ср 15:27
Mostly Sunny

26°C

Кропивницкий

Mostly Sunny

step up logo



Поиск 

Пятница, 06 апреля 2018 12:00
ВІТАЛІЙ КОРОВ'ЯКОВ: Я ЛЮБЛЮ СВОЮ РОБОТУ, БО Є АГРОНОМОМ ЗА ПОКЛИКАННЯМ

Віталій Вікторович Коров'яков є одним з кращих менеджерів агрохолдингу "I&U Group". Він керує ТОВ "Агропрім" (землі розташовані у селі Надлак Новоархангельського району та у Миролюбівці Маловисківського району, також очолює ТОВ "Горизонт" (село Петроострів Новомиргородського району) і ТОВ "Вентура" (село Крупське Новомиргородського району).

Загальний обсяг земель, що знаходиться під його опікою, становить 10 тис. га. Цю землю обробляють близько 230 працівників. Навіть важко уявити, як Віталію Вікторовичу вдається справлятися з таким великим навантаженням. Принаймні наше спілкування з ним постійно переривалося невідкладними телефонними розмовами. Під час бесіди з Коров'яковим ми спробували виявити основні риси характеру цієї заклопотаної людини з червоними від недосипання очима. Наскільки це вдалося - судити вам.     

 

Розкажіть трішки про себе.

 

- Я народився 24 травня 1981 року у селі Шевченкове Барського району Вінницької області. Батько був водієм, а мати працювала в магазині. Крім мене, в родині виховувалися ще дві старші сестри. По закінченні сільської школи я поступив у Вінницький державний аграрний університет. Провчившись там 5 років, спочатку одержав диплом бакалавра, а потім спеціаліста з агрономії. Свій професійний вибір зробив свідомо, бо змалку мало не всі дні проводив у сільських тракторних бригадах - дуже любив техніку.

 Після закінченні вишу почав працювати головним агрономом у селі Конатківці Шаротського району Вінниччини. Але там працював недовго: з березня по жовтень. Потім мені запропонували перейти на роботу у концерн "Укрпромінвест" (цей агрохолдинг належить Петру Порошенку). Спочатку займав посаду агронома відділку на 2,5 тис. га землі. Через 3 місяці мене призначили агрономом по захисту рослин агрофірми ТОВ "Крижопіль" (10 тис.  га). І на цій посаді я працював 6 років. Потім прийшло рішення з Києва призначити мене головним агрономом цієї фірми й на цій посаді я пропрацював ще 6 років.

 

- А як ви потрапили в агрохолдинг Сергія Тарасова ?

-  Навесні 2014 року мені не раз телефонували з Кіровограда, запрошуючи поспілкуватися. У березні я приїхав на один день і пройшов співбесіду. Потім мені подзвонили і сказали, що зі мною хоче зустрітися керівництво холдингу.  Запропонували значно кращі умови, ніж ті, що я мав в агрохолдингу Порошенка. Коли говорив з Сергієм Дмитровичем, то він мені сказав: "Ви уже у нас работаете". Я поїхав у "Крижопіль", написав заяву на звільнення. Хоч мене й не хотіли відпускати, але я таки звільнився. І ось 5 травня 2014 року я почав працювати головним агрономом компанії.

 

- Мабуть, працюючи на Порошенка, ви одержали чималий досвід?

 

- Школа господарювання в "Укрпромінвесті" була ідеальною. Ця компанія має 125 тис. га землі і на 29 тис. га там вирощують цукровий буряк. А цукровий завод у Крижополі переробляє 8 тис. тонн буряка на добу. Щороку там проводили навчання з підвищення кваліфікації. Оскільки наш холдинг теж приділяє велику увагу вирощуванню цукрового буряку, тут мої знання знадобилися. У 2016 році мені доручили керувати ТОВ "Агропрім" і "Горизонт". Спочатку я виконував обов'язки директора цих агрофірм, а з 2017 року став директором. Пізніше довелося також керувати ТОВ "Вентура".

 

- Як ви встигаєте опікуватися аж трьома агрофірмами?

 

- Вільного часу в мене взагалі немає. Практично цілодобово доводиться їздити з однієї фірми на іншу. Відтак у сезон польових робіт сплю лише по 2-3 години. Поки молодий, то здоров'я вистачає. У травні мені буде 37 років. На кожному відділку є агрономи і бригадири тракторних бригад. Але все одно скрізь потрібно зібрати людей, провести наради, кожному виконавцю дати конкретні доручення. А для цього все потрібно обї'хати, подивитися і прийняти рішення. Протягом дня також доводиться дуже багато спілкуватися по телефону.

 У моєму підпорядкування перебуває близько 230 чоловік. Різної інформації так багато, що не завжди все тримається в голові.

- Ви вимогливий керівник?

 

- Я люблю, щоб скрізь був порядок. Коли я приїхав у Надлак, тут була суцільна руїна. За два роки мені вдалося практично все відновити. Був у Сергія Дмитровича Тарасова зі своїми пропозиціями. Потім він сюди приїхав і своїми очима все оглянув. Було прийняте рішення, що все потрібно, як слід, відремонтувати.

Ми замінили дахи в адміністративному приміщенні, на ангарі, на тракторній майстерні. Автогараж був майже розвалений. Ми його повністю відремонтували і теж зробили нове покриття даху. Гуртожиток для працівників був також в руїнах. Ми його капітально відремонтували і в жовтні минулого року ввели в експлуатацію. Тепер там комфортабельні умови: кімнати на двох чоловік, кухня, пральна машина, кімната відпочинку, душові, туалет.

Раніше в нас була проблема з водопостачанням, але ми просвердлили свердловину і тепер вода подається і в майстерні, і в гуртожиток. Ремонтна база у нас стала взагалі суперова. Є токарні верстати, є фарбувальний цех. Отож весь ремонт техніки робимо власними силами. До того ж як слід огородили тракторну бригаду, відремонтували вагову, де зважують машини з врожаєм.

 

- Дефіцит працівників Ви зараз відчуваєте чи ні?

 

-  Раніше нам сильно бракувало механізаторів. Але нам вдалося залучити тямущих працівників. Серед вмілих траплялися ті, що зловживали алкоголем.  Їх ми відправили на лікування у Черкаси до Марії Бурлаки. Вона закодувала 18 наших працівників і тепер вони добре працюють без вживання спиртного. У мене п'янок немає і не буде. Хто п'є, той тут не працює. Та й умовами  проживання наші люди тепер дуже задоволені. Таких умов зараз в жодній агрофірмі немає. Ми також частково відремонтували їдальню, у цьому році повністю зробимо ремонт всередині їдальні. Тому й ставлення людей до роботи у нас змінилося. А якщо є люди, то купуємо й додаткову техніку. Вже маємо 9 КАМАЗів, є 5 зернозбиральних комбайни, 6 потужних тракторів.

 

- Чи довелося Вам змінювати технологію вирощування культур після того, як почали тут працювати?

- Технологія уся була змінена. Зокрема по обробці ґрунту, по захисту рослин. У 2014-2015 роках тут на полях були такі бур'яни, що просто жах. Лісові посадки між полями були не почищені, що заважало пересуванню техніки. Усе це тепер в минулому. Вчасно сіємо, вчасно вносимо добрива, вчасно обробляємо і вчасно збираємо.

Звісно, зросла врожайність культур. Наприклад, торік у Надлаку врожайність очищеного цукрового буряку становила 52,3 тон з га при цукристості 18,6%. У спекотне минулорічне літо - це чудовий показник. Крім нас, на Кіровоградщині таких врожаїв ніхто не мав. Пшениця у різні роки в нас родить по 56-62 центнери з гектару. Кукурудзи збираємо по 12-13 тонн з га. В основному у нас буряковий напрям. Але для дотримання нормальної сівозміни ми сіємо пшеницю, кукурудзу, соняшник. Трішки сіємо і ячмінь для того, щоб розраховуватись за орендовані земельні паї селян.

 

- Чи допомагають очолювані вами агрофірми місцевим селам?

 

-  Взимку ми згортаємо сніг із сільських доріг. Всі люди нам за це дякують. Якби не ми, то люди не змогли б навіть поїхати в лікарню. Також допомагаємо будівельними матеріалами школам, дитсадкам, лікарні. Зокрема в школі у Надлаку в минулому році ми замінили 3 великих вікна. У шкільній їдальні теж замінили на металопластикові 3 вікна, оновили вхідні двері. Все це робимо безкоштовно, як благодійну допомогу.

У селі Петроострів ми повністю відремонтували клас для молодших учнів. В школу села Кіровка торік ми завезли будматеріали та відремонтували перехід зі школи у спортзал. А на Новий рік без наших подарунків не обходиться жодна школа та дитсадок усіх сіл, якими ми опікуємося.

 У нашому кущі сіл ми є найбільшим спонсором сільської соціальної сфери. Ми також багато робимо для наших орендодавців. Наприклад, безкоштовно оремо пайовикам городи по 50 соток, розвозимо по 50 тюків соломи, надаємо борошно, цукор. Якщо людина потребує виплати грошей за пай наперед для невідкладних потреб, то ми завжди ідемо на зустріч. Дізнавшись, як добре ми ставимось до пайовиків, люди з інших сіл приїжджають до нас укладати договори оренди.

 

- Кажуть, новорічні свята ви організували досить цікаво.

- Наш колишній бригадир раніше був директором клубу. І ми вирішили розважити своїх працівників на новорічні свята. Знайшли костюми і  переодягли нашого економіста Алу Петрівну Олефіренко у Снігуроньку, а бригадира - в Діда Мороза. З коляками та щедрівками ми також завітали у сільраду, школу, дитсадок.

 До речі, в юності я колись співав у шкільному хорі,  навіть грав в аматорському ВІА. Також досить непогано грав у волейбол за  школу та інститут. Зараз на все це вистачає часу. Оскільки у Надлаку багато дітей (в школі вчаться більше 300 учнів), то планую зробити для них дитячий майданчик. Щоб діти не курили десь по підвалах, а займалися спортом.

 А в тракторній бригаді варто було б поставити для працівників більярд, тенісний стіл, щоб люди мали змогу трішки відпочити від роботи та одержати задоволення. Все залежить від погоди. Буде дощова погода - буде і врожай, тоді будуть і гроші на розваги. По агротехнології ми зробили все, що було потрібно. І повністю вже готові до проведення жнив.    

 

- Вам часто доводиться спілкуватися з керівництвом холдингу, зокрема із Сергієм Тарасовим? Кажуть, з ним складно працювати.

 

- Звичайно, часто спілкуюся. З Тарасовим мені легко працювати. Це унікальна людина з великим досвідом роботи, яка генерує дуже багато плідних ідей щодо того, як правильно господарювати. Я навіть дивуюся, наскільки багато в його голові різних планів і як він вміє усе це реалізувати на практиці. З ним мені завжди приємно працювати. Якби було інакше, то я б тут не працював.

 

- Якими є Ваші плани, задуми на найближчий час?

 

- Планів багато, але все залежатиме від фінансування. Нам потрібно відремонтувати територію току. На подвір'ї нашой бригаді цієї зими теж багато пошкодилось асфальту, пошкоджені ділянки слід відновити. Потрібно також відремонтувати адміністративне приміщення.

Хочемо, щоб кожен спеціаліст мав окремий кабінет. У на бригаді у селі Петроострів плануємо пробити свердловину та поставити ємність для води на 50 кубів. Також плануємо перекрити там адмінбудівлю.

 

- Чи є у вас якісь особисті мрії?

 

- Особистих мрій практично немає, бо про них ніколи думати. 10 місяців на рік увесь свій час без останку я мушу віддавати роботі. Вільного часу як такого фактично немає. І вихідні дні рідко бувають. В минулому році мені за весь рік лише на день Конституції вдалося дві години порибалити.

 

- А відпустки у вас колись бувають?

 

- Щороку я на два тижні їжджу у санаторій "Поділля", розташований в місті Хмільник Вінницької області.  Два роки тому мені вдалося тиждень відпочити в Іспанії. Аби швидше повернутися, туди літав літаком.

 

- Як часто ви бачитесь зі своєю родиною?

 

- Моя дружина та 11-літня дочка живуть у Вінниці. З ним я бачуся двічі на місяць. Зазвичай приїжджаю в суботу увечері. Це коли немає посівної. А в сезон польових робіт взагалі не їжджу, або приїжджаю в суботу аж у 12 годин. А в понеділок зранку я вже знов на роботі. Дитина росте практично без батька. Більше спілкуюся з нею по телефону. Але у Вінниці дочці краще, вона відвідує різні гуртки.

 

- Чи варта така напружена робота того, щоб жити практично без сім'ї?

- Я над цим не дуже замислююсь. Мені здається, що я живу роботою. Я відчуваю, що від моєї діяльності є користь. Поки що планів усе кинути в мене немає. Я люблю цю роботу, бо є агрономом за покликанням. Я одержую задоволення, коли бачу, як наливаються соком рослини.

 

- Чи думали ви в юності, що колись будете керувати багатьма людьми?

 

- Я ніколи не думав про це. Можливо так сталося, бо мав хорошу школу, працюючи на Вінниччині разом з директором агрофірми з величезним досвідом роботи. Раніше ця людина була головою колгоспу. Він і досі працює, хоча цього року йому виповниться вже 70 років. Тож в мене було в кого навчитися, як все спланувати, як керувати, як знайти людей.

У компанії, де я раніше працював, я усім займався. Я можу сам налаштувати бурякозбиральний комбайн, можу сам копати буряки на комбайні. Я це все пройшов і можу показати, як це правильно робити. Коли я вчився в інституті, то на другому курсі в мене була практика - сільгоспмашини. Поблизу Вінниці ми працювали на комбайнах на дослідній базі інституту. Спочатку самі відремонтували 4 комбайни, а потім працювали на жнивах. Мені багато чим доводилось в житті займатися. І це класно, бо в разі потреби я можу щось порадити, підказати своїм спеціалістам.

 

- Хто з людей мав найбільший вплив на Ваше становлення?

 

-  По агрономії свій досвід мені передав головний агроном Григорій Петрович Семенов, який працював у ТОВ "Крижопіль". Він мене щороку чомусь вчив. Спочатку було важко. Не обходилось без скандалів, криків, але я таки навчився. Авторитетом ще є директор цієї агрофірми, який по сьогодні керує цим господарством Іван Леонтійович Плахотнюк. Ці дві людини, дійсно, навчили мене як жити, навчили як хазяйнувати. Щоб скрізь був порядок, і щоб були добрі показники. За це я їм дуже вдячний.

 

- Чи траплялися у вашому житті помилки?

 

- Помилки є у кожної людини. Звісно, колись були помилки в агротехнології. З досвідом це відійшло. Бувало щось не знав, бо немає такої людини, яка все знає. Хто хоче щось опанувати, той зрештою навчиться. Якщо я щось не знаю, то звертаюся до тих, хто може підказати мені правильні рішення. Тобто якщо я в чомусь не впевнений, то завжди консультуюся з досвідченими фахівцями. А по роботі іноді буваю трішки запальним. Можливо, навантаження дається взнаки. Але через кілька хвилин роздратування проходить. 

 

- Якби у вас був вільний час, то чим би ви займалися?

 

- Мені просто хочеться вимкнути телефон і подовше поспати. Або хочеться десь поїхати так, щоб там не було ніякого зв'язку і щоб ніхто мене не питав: а що нам робити, бо в нас виникла певна проблема. Щодня плануєш свій робочий день, але намічені плани не завжди вдається реалізувати, бо виникають якісь непередбачені обставини.

 

- Скільки ж можна витримувати таке велике навантаження?

 

- Поки що здоров'я не підводить. Скільки зможу, стільки й буду працювати.            

 

- Чи вдасться вам відпочити на Паску?

 

- Планую відпочити один день у неділю. Поїду додому і разом з родиною піду в церкву святити Паски. Зазвичай на свята до нас приїжджають родичі, знайомі. Зокрема приїдуть сестри з дітьми, батьки. Наша велика родина збирається разом двічі на рік: на Різдво та на Паску.  

 

- Крім роботи, чи є у Вас в житті якась заповітна мрія?

 

- Я знаю, що людина має збудувати будинок, посадити дерево. Бажано, щоб будинок був біля ставочка. Будинок я вже купив на Вінниччині і тепер перебудовую його. Біля цього буднику вже є ставочок (раніше його не було, тепер зробили). Садочок посадив. Вже яблука родять. Там і збирається наша родина. Крім цього, є багато планів, але невідомо, коли вдасться це зробити. Якщо буде здоров'я, то будуть і плани. Будуть і кошти, за які ці плани можна реалізувати. Скажімо, хочу вдома збудувати хорошу сауну з басейном. Щоб там можна було відпочити з друзями, випити пива.


Віталій Ніколаєвський
Прочитано 1928 раз
    Оцените материал
    (2 голосов)

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

  1. Новое
  2. Популярное
  3. Случайное

Архив Материалов

« Сентябрь 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30

Кого Вы хотели бы видеть следующим мэром города Кропивницкий?

Интересные Мысли

Ошибка: Нет статей для вывода на экран