Сегодня 12.12.18, Ср 13:56
Снегопад

0°C

Кропивницкий

Снегопад

step up logo



Поиск 

Вторник, 26 июня 2018 11:52
ЯК МОЖНА РАЗ І НАЗАВЖДИ ВИРІШИТИ ПРОБЛЕМУ "ЄВРОБЛЯХ"

Історія з "євробляхами" має глибше коріння, аніж це видається на перший погляд. Несправедлива ціна за розмитнення автомобіля – це те, що є очевидним для обивателя. Подібну проблему можна усунути, й, швидше за все, це буде зроблено, але ближче до виборів. Проте це лише один пласт, тоді як є ще два інших. Один з них впирається у питання, чому середньостатистичний українець віддає перевагу іноземним авто? Простіше кажучи: де вироби вітчизняного автопрому? І, нарешті, остання складова проблеми: чому, власне, середньостатистичний українець взагалі віддає перевагу авто, а не муніципальному транспорту?

Щоб раз і назавжди розв’язати колізію з "євробляхами", до справи потрібен комплексний підхід. Те, що влада може приділити увагу відразу всім трьом аспектам – повна утопія. Тому почнемо з найпростішого. Тобто з розмитнення.

Нагадаю, що до 16 травня 2008 року, тобто до моменту вступу України до СОТ, ввезення автомобілів, старших 8 років, було заборонене. Причина – турбота уряду про екологію. Після вступу України в СОТ заборону скасували, але ввели такі збори, які робили ввезення цілковито нерентабельним. Пізніше в силу вступили обмеження на ввезення автомобілів, які не відповідають стандартам Євро-3 – Євро-5. При цьому, однак, дорогами України їздили тисячі машин радянського виробництва, екологічні норми яких не витримували жодної критики, але це не бралося до уваги.

Преференції для старих, але "своїх" машин де-факто зберігаються й досі, а от для імпорту ненових автомобілів з-за кордону існують спеціальні акцизи, добре знайомі "євробляхерам". При цьому, що також добре всім відомо, ставка акцизного збору залежить і від обсягу двигуна, і від року випуску автомобіля. Аби не платити шалені кошти за розмитнення, власники закордонної "бляхи" домовляються з іноземцем про оформлення автівки на нього, а самі їздять за довіреністю. Утім, це лише один з можливих варіантів того, як обійти закон. На всіх зупинятися не буду, бо це, зрештою, не важливо. Важливо те, що повз бюджет пролітають значні суми. Вони йдуть у кишеню "другу-іноземцю" замість того, аби бути сплаченими в Україні – при умові адекватної ціни за розмитнення та техогляд.

Зауважу, що такий стан речей перегукується з історією про збір полуниці в Польщі. Доводилося читати, що цьогоріч польська полуниця ризикує згнити на полях, які взяли в оренду українці. Причина проста: жадібність. Орендарі не бажають платити своїм же співвітчизникам стільки, скільки їм платили поляки, а відтак гастарбайтери й не відчувають зацікавленості у подібних сезонних підробітках.

Але повернемося до "євроблях". Державі слід вирішити, що є пріоритетнішим: утримувати чинні акцизні ставки чи піти автолюбителям назустріч? Очевидно, що вибір зроблено на користь останнього – законопроекти від Ніни Южаніної, внесені на розгляд Верховної Ради минулого тижня, буцімто засвідчують бажання "помиритися" з "євробляхерами". Держава готова знизити ціну на розмитнення, але за це вона вводить систему дуже жорстких покарань (аж до конфіскації транспортного засобу), якщо правила перебування на території України імпортних авто будуть порушені. Це по-перше.

По-друге, власники імпортних авто залишилися незадоволеними новими драконівськими правилами гри та тими цифрами, які озвучила Южаніна. Однак й це не головне. Бо (і це вже по-третє), Верховна Рада так і не розглянула законопроекти стосовно "євроблях", а це означає, що ситуація з нерозмитненими авто, котрі заповнили український ринок, зберігатиме статус кво. Утім, я гадаю, що до цього питання повернуться ближче до весни 2019 року, і акцизи таки знизять. Але це буде лише "ямковий ремонт" на дорозі нашого українського буття, котрий аж ніяк не нівелює відсутність в Україні власного автопродукту. 

Між тим автовиробництво – доволі потужний індикатор промислового розвитку держави. У світовому виробництві автомобілів та їхніх комплектуючих зайнято понад 9 млн осіб, а з урахуванням непрямих робочих місць автоіндустрія налічує понад 50 млн працівників. При цьому автопром використовує товари багатьох інших галузей, що виробляють метал, полімери, текстиль, програмне забезпечення і багато іншого. В Україні ж з розвитком автомобільної промисловості все доволі плачевно.

Як свідчать дані, котрі наводить "Дзеркало тижня", сьогодні з 12 автоскладальних заводів в Україні працюють тільки сім, а рівень використання виробничих потужностей становить лише 2% від наявних. При цьому найпотужніше підприємство вітчизняного автопрому — ЗАЗ – торік випустило менше 2 тисяч автотранспортних засобів. Через ситуацію, що склалася, частка продукції вітчизняного виробництва на внутрішньому ринку становить 11%, а це у 4,5 рази менше за показник десятирічної давності. Навіть у найгіршому для ринку 2015 році цей показник перевищував 17%.

За відсутності власного продукту українці продовжують пересідати на, по суті, контрабандний секонд-хенд, котрий лише протягом 2017 року коштував Україні 2,6 млрд доларів. Ці гроші могли б залишитися у державній казні, якби вітчизняний автопром запропонував потенційним покупцям альтернативу. Але альтернативи нема, як нема й самого автопрому. А відтак нашестя "євроблях" триватиме, і вже не гратиме великої ролі, які саме акцизні ставки застосовуватиме держава.

І, нарешті, останній аспект. Чи замислювався бодай хтось з представників влади про те, що означає на сьогодні власне авто в Україні? Це дійсно не розкіш, а засіб пересування: засіб зберегти роботу, а не ризикувати її втратою через постійні запізнення, засіб ведення бізнесу, котрий, знову ж таки, вимагає вчасного відвідування зустрічей чи нарад. Якби великі міста України мали нормально розвинений муніципальний транспорт, то чи стояла б проблема придбання власного автомобіля так гостро? Навіть доволі скромні успіхи українського автопрому не відігравали б роль вирішального чинника, якби містянам запропонували нормально працюючий комунальний транспорт, і, зокрема, метро чи міську електричку.

Нещодавно видання Earth & World склало рейтинг 25 найчистіших міст світу. Обґрунтовуючи той чи інший рядок рейтингу, упорядники майже в кожному випадку вказували на добре розвинений міський транспорт як показник рівня екологічної захищеності. При цьому відзначалося, що переможець змагань – Гамбург – має добру традицію оголошувати час від часу "неділю без автомобіля". Користуватися машиною у цей день мешканцям ніхто не забороняє, але в цьому немає потреби, бо проїзд на всіх видах громадського транспорту стає безкоштовним.

Київ (та й інші міста України) про таке можуть лише мріяти. А це означає консервування ситуації на довгі роки, якщо не на десятиліття. Єдина корекція, на яку є сенс очікувати, це, як вже було сказано, ймовірне зниження акцизу на ввезення імпортних авто. Хоча це, як ми розуміємо, лише імітація справжніх змін.

 

Михайло Поживанов

Джерело: 112.ua

Прочитано 1722 раз
    Оцените материал
    (2 голосов)

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

  1. Новое
  2. Популярное
  3. Случайное

Архив Материалов

« Декабрь 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31            

Кого Вы хотели бы видеть следующим мэром города Кропивницкий?

Интересные Мысли

Ошибка: Нет статей для вывода на экран