Сегодня 19.09.18, Ср 11:37
Перем. облачность

23°C

Кропивницкий

Перем. облачность

step up logo



Поиск 

Пятница, 07 сентября 2018 11:33
РАЙРАДИ ЯК ПСИХОТЕРАПІЯ

Відновлення райрад у Києві – це одна з невмирущих тем, як і скасування депутатської недоторканності, але вже на державному рівні. Тільки на відміну від недоторканності (яку дійсно слід обмежити), прожект з райрадами таки можуть реалізувати. І це буде величезною помилкою. Спробую пояснити, чому.

 

Всі аргументи прихильників райрад зводяться до простої тези: стане більше чиновників, які обслуговуватимуть інтереси киян. Перша частина не підлягає сумніву: чиновників дійсно стане більше. Друга – що всі вони працюватимуть на благо міста – не витримує критики.

Що ми маємо зараз? Маємо 120 депутатів Київради. Формально вони працюють на громадських засадах, тобто заробляючи кошти на прожиття деінде (а на чому заробляють кошти деякі депутати Київради, здогадатися нескладно, але мова зараз не про це). При цьому вони, однак, обходяться міському бюджету у майже 44 мільйони гривень на рік – це підрахунки руху «Чесно».

В цю суму входять, зокрема, зарплати для двох помічників, яких може винайняти депутат, та багато інших трат. Разом депутат Київради гарантовано отримує зі скарбниці 200 тисяч гривень щорічно – «на виконання доручень виборців».

Наскільки ефективно використовуються ці кошти – судити киянам. Але, знову таки, мораль моєї розповіді навіть не в цьому. А в тому, що депутати райрад (якщо вони будуть обрані) виссуть з бюджету ще більше грошей. Адже райрадам теж знадобиться хоча б мінімальний staff, і якісь клерки, і прибиральниці, і тому подібні люди та речі. Але при цьому вони не матимуть жодних грошей, які можна було б використати на благо громади.

А гроші, між тим, дорівнюють владі, влада ж – в свою чергу – дорівнює грошам. І повноваженням. Але у райрад не буде ані першого, ані другого, ані третього. Ще раз для кращого розуміння: райрада не вирішує питання містобудування, не розподіляє фінанси, не розпоряджається комунальним майном. Її функціонал просто не передбачає подібних речей. Чому? А тому, що на заваді цьому стоїть діюче законодавство і Конституція України.

Конституція України, в розробці якої я брав участь, говорить наступне: «Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи». Від самого початку районна (у місті) рада не розглядалася творцями основного закону як ланка самоврядування. Це по-перше.

По-друге, в законі «Про місцеве самоврядування в Україні» в одній із перших статей перераховано, що належить до системи місцевого самоуправління, і в цьому переліку немає районних рад у містах. Далі в тілі закону райради згадуються, але дивним чином вони можуть впроваджуватися, а можуть й ні. Можливо, з усунення цієї плутанини законодавцю й треба починати, бо виходить, що райради у містах – орган якщо не антиконституційний, то як мінімум позаконституційний.

Що ж тоді може райрада? Лише бути медіатором між виборцем та депутатом Київради. «Проміжна ланка» у вигляді депутата райради може вислухати людину, поспівчувати через ями у дворі чи поламані лавочки, і, можливо навіть, «пробити» це питання через наступну інстанцію – депутата Київради.

По суті, райради будуть цвинтарем для скарг від громадян. Якщо нам потрібна психотерапевнична жилетка, в яку можна виплакати те чи інше комунальне горе, то чому б дійсно й не завести собі райради? От тільки чи не зависока ціна такої розради для столичного бюджету?

Більшість міст України, розуміючи, що райради – це ніщо інше, як зайвий фінансовий тягар, позбулися цього релікту. Збереглися вони ще у Житомирі, Кропивницькому, Полтаві, Херсоні та Чернигові. В столиці їх то скасовували (наприклад, у 1922-1934 роках), то відновлювали.

У 2010-му більшість представників всіх без винятку фракцій Київради, включно з опозиційними тоді «УДАРом» та «Батьківщиною» (загалом було 95 голосів «за» зі 120 можливих) ухвалила рішення районні ради ліквідувати. Минуло п’ять років, і в 2015-му той таки Віталій Кличко заговорив про діаметрально протилежне – про необхідність поновлення даного інституту. Що й було зроблено: рішенням Київради було утворено 10 столичних райрад.

2016 рік мав стати роком виборів до районних рад. 25 грудня 2015-го Центрвиборчком оголосив про початок виборчого процесу. Але невдовзі по тому організація «Громадський контроль «Наждак» подала позов на ЦВК до Окружного адмінсуду. Суд прийняв рішення призупинити вибори. Власне, пауза триває й до сьогодні. Тепер її вирішили перервати, знову протягаючи у порядок денний питання райрад.

В принципі, я можу зрозуміти зацікавлення лобістів цієї ідеї. У них є чимало партійців, котрі «нє прі дєлах». Не всі можуть стати депутати Київради чи – тим паче – Верховної Ради. І там, і там кількість посадкових місць обмежена. А райради гарантують появу нових вакансій. То чому б не скористатися цим? Але річ у тім, що органи влади існують все таки не для працевлаштування «потрібних» людей. У них дещо інша місія, і часто (тобто в українських умовах) місія ця нездійсненна.

Чи мають, наприклад, депутати Київради хоч якийсь вплив на незаконні забудови? Жодного. Нещодавній інцидент, коли на будмайданчик у Протасовому яру прибув один з депутатів Київради і був побитий разом із помічником, є тому підтвердженням. З дрібнишим посадовцем чинитимуть так само, якщо він взагалі ризикне вступити в бій з «тітушнею». Адже правий в нашій державі не той, хто має мандат, а той, хто має силу. Райради – повторюю це в надцяте – не матимуть нічого, крім формального статусу. То чи потрібні вони місту?

 

 Михайло Поживанов

Прочитано 1790 раз
    Оцените материал
    (2 голосов)

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

  1. Новое
  2. Популярное
  3. Случайное

Архив Материалов

« Сентябрь 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30

Кого Вы хотели бы видеть следующим мэром города Кропивницкий?

Интересные Мысли

Ошибка: Нет статей для вывода на экран