Сегодня 16.12.18, Вс 0:57
Облачно

-4°C

Кропивницкий

Облачно

step up logo



Поиск 

Вторник, 02 октября 2018 06:22
ЗАВОД "ДЗЕРКАЛЬНИК" КРОКУЄ В НОГУ З ЧАСОМ

ТОВ "Завод "Дзеркальник" є одним з небагатьох підприємств Кропивницького, яким не тільки вдалося вижити у буремні 90-ті роки, а й суттєво оновити номенклатуру виробів своєї продукції. Як і раніше, основним видом виробничої діяльності підприємства є виготовлення склопакетів з листового скла та різноманітних дзеркал. Але тепер випуск різного виду продукції тут суттєво урізноманітнився. Завод успішно розвивається, виготовляючи дзеркала усіх можливих модифікацій, в тому числі зі світильниками або підсвіткою. Також виготовляє шафи-купе, різнобарвні скляні столи та корпусні меблі з ДСП.

 

Упродовж тривалого часу директором підприємства є Олександр  Буйновський. Під час розмови з ним ми намагалися з'ясувати, як цій людині зі складною долею вдалося вивести звичайний завод у лідери виробників дзеркальної продукції.  

- Олександре Івановичу, хто є основним споживачем ваших гарних  виробів зі скла та ДСП?

- Свою продукцію ми реалізуємо як в Кіровоградській області, так і по всій Україні. Працюємо переважно по індивідуальних замовленнях та по замовленнях підприємств. Оскільки при виробництві використовуються дороговартісні матеріали, ціна більшості виробів становить понад 10 тис. грн. Тому індивідуальні замовлення зазвичай роблять люди середнього достатку. А серед підприємств нашим постійним замовником є Кіровоградське рудоуправління Інгульської шахти, якому ми постачаємо торгове, офісне та медичне обладнання. Також ми співпрацюємо з медичною фірмою "Ацинус". Для них робимо вікна, медичне обладнання та інше. По корпусних меблях ми вже набрали замовлень на півроку вперед.

- Трішки розкажіть про особливості виготовлення продукції підприємства.

- Технологія виготовлення дзеркал полягає в термічному випаровуванні металу у вакуумі. Дзеркальне покриття наноситься у спеціальних вакуумних установках, де досягається сильне розрідження. В такому розрідженому повітрі відстань між окремими молекулами досягає аж півтора метри. Потім високою  напругою електричного струму вольфрам розігрівається до температури 2500 - 3000 градусів. Спочатку він випаровуються, а при конденсації рівномірно осідає на поверхні скла. Ми також маємо змогу наносити на скло алюміній, срібло, покриття з нержавійки та інших металів.                      

Наші дзеркала доволі складні вироби, на них є малюнки, сегментовані візерунки, огранювання. Наприклад, малюнки ми створюємо шляхом нанесення на дзеркало полімерної фарби по попередньо створеному контуру. А методом фотодруку можемо нанести на скло будь-який малюнок, який забажає клієнт. Робимо й так звані тунельні дзеркала, які створюють ілюзію глибини пласкої поверхні. Виготовляємо й дзеркала для хореографічних залів, набірні вітражі з різних дзеркал. Також випускаємо скіналі (декоративні панелі зі скла), які використовуються для оздоблення кухонь. Освоїли навіть виготовлення скляних душових кабін та скляних перил міжповерхових сходів.

Клієнти мають змогу ознайомитись з нашою продукцію у виставкових залах підприємства. Наші спеціалісти завжди порадять та підберуть, що для них краще.      

- Я зрозумів, що ваша продукція дуже різноманітна та якісна, тому й користується попитом у населення.

- Звичайно. Ми маємо сучасне обладнання з обробки скла, яке дозволяє виготовляти нам високоякісні вироби. Фактично, це усі види виробів, що пропонує теперішній вельми вибагливий ринок. Звичайно, деяке обладнання варто було б оновити, адже воно працює вже 7-8 років. 10 років тому ми взяли великий кредит і на ці кошти модернізували усе обладнання. Воно відповідає всім вимогам, які зараз ставляться до продукції зі скла. За якістю наші вироби досягли європейського рівня. Але продавати їх за кордоном ми не можемо, через те що всі матеріали, які застосовуються в нашому виробництві, є імпортними. Оскільки в Україні не залишилося жодного працюючого склозаводу, то скло нам доводиться закуповувати в Туреччині та Польщі. Імпортними також є всі комплектуючі частини скляних та меблевих виробів (лише ДСП виготовляють в Україні). Відтак через вищу вартість продукції ми не можемо конкурувати з іноземними виробниками.        

- Так само як інші вітчизняні підприємства, ваше не оминула проблема міграції трудових кадрів. Як ви її вирішуєте?

- На жаль, жоден технікум чи вуз не готує спеціалістів з виготовлення дзеркал. Тому ми самі вчимо своїх працівників. Новачки мають змогу опанувати усі секрети технології безпосередньо на нашому підприємстві. Наші працівники  завжди завантажені роботою. Оскільки ми залучаємо достатню кількість замовлень, то підприємство ніколи не простоює.

- Знаю, що у виробництві меблевої продукції в Україні зараз дуже велика конкуренція. Як вам вдається успішно конкурувати?

- Так, конкуренція дуже висока. Але ми зайняли свою виробничу нішу завдяки тому, що використовуємо у виробах дзеркала. До того ж нам допомагають схвальні відгуки задоволених нами клієнтів. Вони розповідають про нас своїм знайомим, яким теж хочеться придбати щось подібне. Таким чином про нас дізнаються потенційні замовники. Це щось подібне до циганського радіо.

- Розкажіть про історію "Дзеркальника". Скільки часу вже існує завод?

- 28 квітня нинішнього року підприємству виповнилося 70 років. Я почав працювати на цьому заводі ще за радянських часів, з 1984 року. Спочатку був головним технологом, пізніше директором. У 1995 році мене за наказом Міністерства будівельних матеріалів України призначили на посаду директора заводу. Тоді це було державне підприємство.

- Як же вам вдалося зберегти підприємство від занепаду у складні часи 90-х років?

- Нам було надзвичайно складно працювати. Мало кому вдалося вижити. Зокрема, нікого з розташованих поблизу нас підприємств не залишилося. Думаю, мені допомогло добросовісне ставлення до своїх обов'язків, прагнення якнайкраще зробити свою роботу. Звісно, доводилось іти в ногу з часом, перебудовувати напрями роботи підприємства, випускати ту, продукцію, на яку існував попит. Потрібно уважно стежити за тим, що нового з'являється на ринку подібної продукції і швидко освоювати нові технології, які дозволяють догодити покупцю. Мабуть, завдяки цьому нам вдалося зберегти наш основний вид діяльності і доповнити його супутнім виробництвом.

- Які перспективи подальшої роботи підприємства ви зараз бачите?

-  У нас є певні наміри. Зокрема, хочемо створити електронну базу даних своєї продукції та створити інтернет-магазин. Також є наміри поступово опановувати інші види виробничої діяльності. Так, вже створили окремий підрозділ підприємства, який займається ремонтом гідравлічних приладів (насосів, циліндрів). Це є доповненням основного виробництва. Для цього виду діяльності у нас є відповідна виробнича база та спеціалісти. 

- Ваші діти теж задіяні у виробничому процесі?

- Так. Один син займається ремонтом гідравліки, а інший син є головним інженером підприємства. Ще у квітні 2014 року він став одним з добровольців, які захищали Україну від іноземного вторгнення. Мій син тоді сказав: "Якщо не я буду захищати свою землю, то хто?". Я не став його відмовляти, бо це був його свідомий вибір. Син був командиром взводу і в його підрозділі було 10 чоловік з вищою освітою, кілька чоловік - навіть з двома вищими освітами. Найкращі люди тоді йшли на смерть, причому не за гроші або за почесті. До того ж мій син мав негативний попередній досвід знайомства з Гіркіним. Ще з часу міжнародних спортивних змагань, які відбулися у 2013 році в Криму. Тому був дуже злий на нього. Під час боїв внаслідок розриву міни, яка вибухнула у метрі він нього, він дістав контузію. Добре, що живий залишився.

- З огляду на те, що ваш син постраждав, захищаючи Україну, як виставитесь до агресора?

- Ви розумієте, війна з Росією у нас тривала століттями. Якщо трішки зазирнути в історію, то видно, хто влаштовував в Україні голодомори, переселяв працьовитих людей у Сибір, чинив інші ганебні речі. Ніяких проявів війни з Росією наша країна не знала лише, коли Радянським Союзом керували вихідці з України Брежнєв та Хрущов. Весь інший час тривали як не економічні, то справжні війни. Росія завжди прагнула панувати над сусідніми країнами, нав'язувати їм свою волю.

У теперішній війні загинуло багато дітей моїх знайомих та друзів. Це дуже болюче питання. Дякувати Богові, що лінія фронту зупинилася у східних областях, а не значно ближче до нас.

Коли я проводжав добровольців на фронт, везучи їх на машині до банку, де хлопці знімали з рахунків кошти, то мене вразило те, що ніхто з них, випивши квас, не викинув на землю пластиковий стаканчик. Всі вони сіли в мою машину і стаканчики взяли з собою. В мене тоді так стиснуло серце, бо розумів, що можемо втратити найкращу молодь. Звичайно, я як міг допомагав добровольцям. Коли твій рідний син воює, ніяких коштів не шкода. Купували і бронежилети, і каремати, і прилади нічного бачення, й багато чого іншого.

- Чи можна кількома словами озвучити вашу життєву позицію?

- Я намагаюся жити по заповідях Божих. Я віруюча людина і відвідую православну церкву Київського патріархату, розташовану по вулиці Маланюка. Оскільки я дуже зайнятий роботою, то нечасто буваю в храмі. Вважаю, що сьогодні дуже важливо підтримувати храми в нашій Україні.  Відколи син пішов добровольцем в АТО, щоранку я почав молитися українською мовою і відчув від цього значне полегшення для душі.    

До віри в Бога мене навернула тяжка травма, яку я зазнав у молодому віці. В мене був компресійний перелом хребта, і після складної операції я міг пересуватися лише на милицях. Коли людина до віком 30 років не може ходити - це є тяжким випробуванням. Мені допомагали молитви та постійні виснажливі вправи за методом Дікуля. Тоді я на собі відчув силу Божого слова. Пізніше, після аварії, мені знову довелося звернутися до методу Дікуля. Якщо порахувати загальне навантаження, то я лежачи протягом дня до 60 тонн вантажу перетягував.

Не кожному дано зрозуміти, що дає спілкування з Богом. Це потрібно самому пережити. Це усвідомлення не приходить само по собі, на жаль, воно приходить лише через страждання.

 

Записав Віталій Ніколаєвський

Прочитано 2542 раз
    Оцените материал
    (3 голосов)

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

  1. Новое
  2. Популярное
  3. Случайное

Архив Материалов

« Декабрь 2018 »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31            

Кого Вы хотели бы видеть следующим мэром города Кропивницкий?

Интересные Мысли

Ошибка: Нет статей для вывода на экран